На днях я програв чергову судову справу, просту і нічим непримітну, нічого особливого в ній не було, варто б за неї взятися студенту-першокурснику з юридичного факультету – і підсудний дихав би свіжим повітрям, гуляв би на волі, задоволено жив і радів цьому. Але ж ні. Аж ніяк.
Митрога
