|
    Прочтений: 0 Посещений: 3277 Дата публикации: 10.12.2006 Допоможіть з твіром до школи... скажіть свою думку... Буду дуже вдячний:)) Сірі, одноманітні кольори сьогоднішнього вечора нахлинули на думки стаєю голубів. У грудневій темряві, моя особистість була схожа на прокаженного у своєму вимірі. Зараз, в цю хвилину, кожна людина яка відпочиває на міській Венеції не баче весь бруд та сморід який її оточує. Світ для кожного різний і кожний створює його безмежною уявою як; митець створює полотно, будівник – будує хатину, а письменник вирушає у подорож своїх мрій... Тому не дивно, що люди прийшли на місце котре давно вже забуте владою. Мабудь їх шукає звичка безтурботного життя, щоб з головю поринутись у мелодії вітра з зірковим небом, та уявляти країну доброзичливих людей. Так саме довелося сидіти мені і спостерігати за зірками які ніколи не були зв*язані з землею. Царювала особлива тиша, вуха ледве чули шепотіння людей. Відчувалась цікава гармонія буденності, яка не може тривати довго. На підтвердження моїх слів очі пролетіли через одного дивного на перший погляд чоловіка. Він перебував у себе в середині, про щось думав, випускав пар з носа та довго дивився на його розщеплення. Цей чоловік горів яскраво чорним полум*ям, був схожий на не земну людину. Щось дике та сильне виходило з нього, та водночас приємне і чуйне. Гармнонія, це слово яке не триває весь час і як би ти не захотів, її може обірвати навіть безглуздий звук... Тепер моє тіло тремтить, я жахаюсь. Бите скло на дрозі біля пам*ятника мабудь на довго залишиться в душі. І ось, купа негідників б*ють стару людину вимагаючи з нього гроші. Вираз обличчя цих тварин нагадував голодних вовків, які жруть і гризуть своїми кликами беззахістне м*ясо. Мої безглузді очі дивились навкруги аби побачити хоть одну вольову людину. Ні, це марно. Вони і зараз живуть у своїх світах, жалюгідні хитрі криси! А щелепи, куди вони поділись? В мене їх нема? Так, я такий самий! Ні, я значно гірший, бо молодий, а вже такий боягуз! Небо стало чорнішим, а зірки кудись зникли. Одразу зникли люди, що відпочивали поряд. Мої очі дивились у темряву горизонта, а думки благали Бога відволікти цих істот. Все навруги неначе завмерло, зосталася тільки сила зла та темряви. Дивно, чому саме мені доводиться тут сидіти? А може мене хтось почує? Довгий час вуха різав крик бідного старця та дивний подих того неземного чоловіка, який буравив мене своїм поглядом. Що він від мене хоче??? Однак відповідь мені довелося побачити на власні очі. Його страшна могучність ще більше вийшла на зовні, а погляд немов стрілою поранив нападників. Якоюсь дивною силою він опинився поряд з вовками, та на протязі декількох хвилин бився без жалю та боязні... Зараз, сидячи дома у комфорті та затишку, я пишу ці строки думаючи про неземну людину. Цей чоловік в моїх очах розцвітає героєм, а в думках залишається тільки темрявою, жахливою людиною яка зробила чисте діло. І чим більше я про нього думаю, тим більше розумію, що важко хворий. Я інфікований Духовним Чорнобильом, як і більшість хлопців мого віку. Чи героїчний вчинок того чолов*яги? Ні. Цей вчинок заслуговує на похвалу, але це не героїзм. Це обов*язок кожного громодянина, - захищати і цінувати гідність похилого віку. Дуже шкода, що в наш час прості і добрі вчинки набувають героїчних розмахів, а люди, які можуть ще їх робити ховаються у власних світах. Биймо на сполох, рятуємо наше майбутнє, бо «Духовний Чорнобиль» може забрати значно більше, а ніж Чорнобиль реактивний! Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||||||
Сусанин - «Духовний Чорнобиль"
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |