Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 2285 Дата публикации: 25.7.2004
нiякого руху поза нами просто не iснує. то ми рухаємось самi, а ще дивуємось - ну чому в театрi стеля хоче впасти i розчавити..? то не вона хоче. то ми хочемо
в театрi перше що побачив - стелю вона (може) пломенiла i переливалася солоною водою аквамариново пiд моїм прискiпливим поглядом закинутої рiзко назад i ще дещо до правого плеча голови втiкала соромлячись власної зверхности та ж не могла : прикутою до свого мiсця в наддосконалому про с торi звичним задумом звиклого до задумiв архiтектора нависала надi мною вiдволiкаючи вiд дiї вiд руху i змiни своєю рухливою незмiннiстю своїм загуслим прагненням вирватися