|
    Прочтений: 0 Посещений: 2615 Дата публикации: 11.2.2007 був дуже ліричний настрій... Були певні думки, які потім вилилися на папір. але в цих словах, я хотіла до всіх і кожного дещо донести... «Маленькі, але водночас буйні хвилі... Як завжди.» Понеділок. Кожного дня Вона бачила одне й те саме, в один і той самий час, Вона виходила зі своєї напівпустої квартири і йшла Московський міст. Стояла Вона між лівим і правим берегом Києва, над Дніпром, рівно три години і три хвилини, хоча ніколи в житті не мала ні годинника, ні мобільного телефону. « Маленькі, але водночас буйні хвилі... Як завжди» Вівторок. _ Чому цей міст називається Московський? Це так нерозумно.. Міст у столиці України, називати назвою столиці Росії! Чому така несправедливість..?!? Тим більше у Москві немає «Київського мосту...» « Маленькі, але водночас буйні хвилі...Як завжди» Середа. Стоячи на мосту, схилилившись на загорожу, я ка ніби «захищає» від тих маленьких, але водночас буйних хвиль, Вона почула крик...плескіт води... ще більше крику, страху.... По цих звуках Вона зрозуміла, що хтось упав... _ Цікаво... для мене Московський міст – це частина життя... А для когось, Московський міст – його кінець. Треба запам`ятати... якщо захочу померти, то Московський міст може стати частиною не лише життя, але і смерті. «Які маленькі, але водночас буйні хвилі...Як завжди» Четвер _ Як не дивно, але вчорашній випадок змушує замислитись. Наприклад: навіщо ставити такі паркани? Якщо людина захоче впасти у ті маленькі, але водночас буйні хвилі, то й вони не стануть для неї суттєвою перепоною. В Україні була хороша влада ( та, яка ставила ці паркани ). Вона хоч якось піклувалась про людей. Вони розуміли, що не всім добре живеться у цьому світі і є й такі, що захочуть перелізти паркан. Так чому їх не зробити високими та міцними на скільки це можливо?!? А сьогодняшня влада...? при їх нововведених законах, ще більше людей захоче приєднатися до тих маленьких, але водночас буйних хвиль... « Які маленькі, але водночас буйні хвилі... Як завжди» П`ятниця _ А якщо сьогоднішня влада й справді захоче поставити великі паркани? Куди ж я буду щодня ходити? На озеро?!?! Нічого гіршого не може бути... Застояна вода, ніби нежива, яна не має в собі ані єдиної хвильки. Хіба що поштовх вітру... який мріє бути схожим на буйні хвилі! Це ніби дівчинка, яка росте... яка хоче бути потворою, а природа всеодно намагається зробити з неї красуню... «Які маленькі, але водночас буйні хвилі... Як завжди» Субота _ Потрібно насолоджуватись останніми місяцями перебування тут – на Московському мосту. Скоро влада змилується над людьми і зробить ті страшні паркани... Боже, навіщо? Навіщо ці паркани??? Як мені жить? « Які маленькі, але водночас буйні хвилі... Як завжди» Неділя _ Життя закінчене... Не хочу того неприродного, страшного озера... не хочу. У четвер, я зрозуміла, що ці маленькі, але водночас буйні хвилі, можуть стати частиною моєї смерті... Так от: я хочу, щоб це сталось, поки це можливо... « Які маленькі, але водночас буйні хвилі... Як завжди» Понеділок А високих парканів ніхто навіть і не думав ставити... Іноді ми не помічаємо, що насправді важливе... ми замкнуті у собі, « на своїй хвилі». Але навколо нас бурлить світ, події. Та ми зациклені на собі, на своїх проблемах із яких ми робимо глобальні і страшні дилеми... А коли не існує розв`язку неіснуючої проблеми, до однієї ноги над безоднею, приєднається і інша... P.S : «Вихід є завжди... Мостів у Києві багато...» Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
noFlower - Однією ногою в безодні
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |