Жанр: Проза: О любви Прочтений: 0 Посещений: 2605 Дата публикации: 17.2.2007
"Чи біля тебе душу відморожу, чи біля тебе полум'ям згорю"Л.Костенко.
Писалось це у 11 класі майже перед випуском, присвячується людині, яка і нині мені дуже дорога...моєму колишньому однокласнику...зараз моєму гарному другу.
Ласкава весна...Жарке літо...Золота осінь...І довга-довга зима.Чомусь саме вона надовго оселилася в моєму серці.Іней вкриває душу.Холод такий лютий, що заморожує усі почуття, надії, сподівання, а у скронях під ритм серця народжується єдине бажання - бути поруч з тобою.
Я поряд, але мені холодно.Твої крижані очі, що не звертають на мене уваги, потихеньку забирають бажання жити.Я поруч, але мене нема і я стаю все блище до відчаю.
Чи тобі відоме це почуття, почуття вічного холоду?Впевнена, що ні, адже ти найкращий, хоча б для однієї людини, але ти найкращий.
Темними ночами я з тобою - ти мені снишся. Саме уві сні я живу, бо там ти мене кохаєш, там моє серце б'ється в унісон з твоїм, там моя душа забуває про життєві негаразди і купається в сонячному промінні.Там я з тобою. Як на мить мені наснишся, моя душа та серце палають вогнем. Здається так буде вічно.і почуття таке це надзвичайне, що хочеться розправити крила,які виростають від щастя, і летіти.Куди?Байдуже.Летіти за обрій вдалечінь, крізь хмари блище до сонця, будь-куди, але з тобою.Якби це було насправді?...
Та я прокидаюся, йду до школи, зустрічаюся з людьми, спілкуюся, посміхаюся,здається що навіть забуваю про тебе.Але це все - театральна маска. Досить одного погляду, одного слова - і я згадую, що я для тебе ніхто, тобто такаж як і всі. Щодня те саме,як за сценарієм. І я з жахом і надією водночас чекаю, коли це все закінчиться, як закінчиться шкільне життя. Чекаю, що більше не буду народжуватись і помирати щодня. Чекаю коли ти повернеш мені мою душу.
Чарівні спогади минулого бентежать, ніяк не забудуться. І моя душа, яка не знає і не може знати спокою,впадає в дві крайності. Чи біля тебе душу відморожу, чи біля тебе полум'ям згорю...
Ваше мнение: