Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 1620 Дата публикации: 27.2.2007
Історія з життя...
Сьогодні ти зі мною знову
Мовчиш і думаєш промову,
Щоб розповісти жгучю правду,
І розлучитися назавжди...
Сьогодні ти, мій друг єдиний,
Проклянеш бога, що він винний
В твоїй безглуздості життя
Від самого початку – зачаття.
Він винний в тому, що зарання
Батьки твої у вир кохання
Без сумніву ввійшли і смутку...
Заграли ангели у дудку.
І народилося дитя
Із щирого, мов сльози почуття...
Та не готова була мати,
Та й не було в кого питати.
Чоловіки, як малі діти,
Розбіглися... і ніде діти
Малу частиночку себе,
І час в кешеню ніч гребе,
Тоді зломалося серденько,
І мати, вирішив, швиденько
Сповила сина, та у сумці
Залишила з гріхом на думці
Свій результат легкої долі
На придорожжі в сірім полі...
Сьогодні ти ідеш на звірство.
Повісившись, ти зробиш вбивство.
І прокричиш на всю горлянку
Холодним раннім зимним ранком:
«Не вилічить душі хворобу
Від колискової до гробу!..."
27 лют. 07 р.
Ваше мнение: