Ольга Круглова - Час манною кашею плив крізь пальці...
Жанр: Проза: Философская Прочтений: 0 Посещений: 2362 Дата публикации: 12.4.2007
Час манною кашею плив крізь пальці і лишав її згустки на них. Так він нагадував, що минає.
А ти сиділа і думала. Чомусь цей плин тебе не бентежив. Сиділа і усвідомлювала, скільки всього не встигаєш. Непотрібного. Бо що є важливіше від свіжості повітря, яке вдихаєш.
Майже не обтяжена обов’язками, почувала себе вільно-пригніченою, бо не могла скинути останні. Все таки обов’язки були.
Флегматично роздумувала над оточуючим світом і розуміла, що він мало чим вабить тебе. Хіба часом постогне тіло чи уява.
Аналізувала дії своїх друзів і сумувала. Аналіз вдавався легко, але не приносив втішних висновків. Мої друзі – бранці, які почали з тим звикатися. Кожен з них створював (наразі) свою систему, на яку збирався опиратися. Підшуковував відповідні події, які б личили цій системі і поступово долучався до когорти нормальних людей.
А ми – ти і я, ти і я, і ти, і я… переходили на шепіт. Чи варто комусь знати, що ти про це все думаєш? Напевне ні. Бо в тебе перша ознака легкого божевілля – відсутність системи. Твої блукаючі очі вже давно не зупиняються на людях, хоча ще здатні на легкий привіт. Однак при певних зусиллях ти виглядаєш на… одним словом ще виглядаєш.
Розглядаючи у дзеркало свою красу і відчуваючи на ногах холодний перетяг, я розумію – перше мене по-дівочому тішить, а друге приємно розслабляє. І у цій дивній абракадабрі думок я закінчила свої роздуми. Напевно на сьогодні вистачить. Я іду спати.
14.05.03.