Жанр: Проза: Фэнтези Прочтений: 0 Посещений: 2129 Дата публикации: 23.5.2007
Читати бажано вночі
Твоє Ти вільна, наче пташка тіло огортається легким серпанком і стає невагомим. Твої кінчики пальців торкаються повітря, чистого і свіжого, не забрудненого чужими думками, бажаннями, мріями. Ти не відчуваєш присутності землі, а, навпаки, з’єднуєш усе своє єство з Небом, повністю віддаєшся йому. Біля тебе опиняється хмаринка, а ти, ніжно припушуючи її, як подушку, засинаєш під звуки вічного вальсу, такого ніжного і романтичного. Тобі сняться зорі. Вкриті срібною імлою. Фіолетовим цвітом вечірнього Неба і щирістю людських почуттів. Ти просинаєшся і знову поринаєш у казку вечірнього неба... Ти відчуваєш себе дитиною Ночі, вдень-спиш, і, прокидаючись, не можеш дочекатися її таємничого повернення.
Аж ось повечоріло. Небо вкрилося ледь помітними першими зірочками. Ти торкаєшся їх, а вони палають. Як приємно запалювати нові зірки, бути Принцесою Ночі, навіть не королевою, а маленькою, беззахисною, дівчинкою з крилами за плечима, яка приносить радість у серця людей, дарує їм таку жадану надію, коли вони зовсім зневірились. Аж ось падає зірка. Ти загадуєш бажання, щоб цей бал зірок ще довго милував тобі око. А відчуття легкості ніколи не залишало твого тіла. Ти останній раз піднімаєшся високо у Небо і смієшся дзвінким сміхом, даруючи людям феєрверк зоряної енергії.
Ти - летиш...І хочеш, щоб ця ніч ніколи не закінчувалась. Але приходить світанок, Небо омивається ледь блакитною барвою, і казка закінчується. У сні і наяву.
Ваше мнение: