|
    Прочтений: 0 Посещений: 2109 Дата публикации: 26.11.2007 Київ метушиться. Підготовка до дострокових парламентських виборів. Розгорнення штабів, формування виборчих комісій, списків виборців. Засоби масової інформації все ще прокручують по радіо та телебаченню потужну агітаційну плівку. Усю політичну еліту лихоманить. Люди чекають. Поселення міського типу Муровані Курилівці. Неділя. Баба Франя та дід Микола дивляться телевізор. Улюблений серіал «Дочки-матері» вже втретє переривається політичною рекламою. - Ну не дадуть кіно подивитися. Ніби люди ще не визначилися. Правда, бабцю? - Та ну їх. І правда. Звичайно, народ уже давно знає, за кого буде голосувати. А те, що по телевізору постійно показують…Наче всі такі патріоти. У всіх болить душа за український народ. Прямо таки не рвуться до крісел депутатських, а дбають про нас. Хто-хто, а Франя та Микола визначилися вже от як близько двох місяців тому. Партія, за яку вони ладні віддати свої голоси, пообіцяла підвищити пенсію на 30 %. Але цього разу вони були майже впевнені, що принцип «обіцянки-цяцянки» нарешті вже не актуальний, та й знайома з Дніпропетровська казала, що деяким підвищену пенсію вже навіть нарахували. - Ну навіщо їм виборцям брехати? Ні, ні. Ці точно не брешуть. Вони вже на посту не один день. Не просто ж обіцяють, а вже і діяти почали. Молодці, одним словом! – оптимістично прокоментувала баба, роздивляючись не малих розмірів плакат із зображенням тієї ж пріоритетної партії. - Так, Франю, отож бо й воно! Нарешті онуку холодильник купимо, а то копимо ці копійки… Ще й, дай Бог, онучці за навчання трохи відкладемо! – Завтра треба піти дізнатися скільки добавили до пенсії. Ой, треба не забути ще Парасці борг віддати за те, що штукатурила в нас! – Не забудемо, Франю! Не забудемо!». Як бачимо, були плани, була впевненість. Старенькі більше, ніж вірили. Старенькі билися в очікування чуда. Вони жили тими ілюзіями, які їм проголошували з великих трибун чинні олігархи та тими, що втовкмачували дрібні місцеві чиновники. Залишалося лише все з’ясувати практично. Ранок понеділка. Дід у піднесеному настрої чимчикує до ощадкаси. Бабине літо. Осіння спека. Погода шепче. Здається, все віщує вдачу. Біля сільської церкви він помічає скриньку для пожертв на будівництво нового храму. Ні хвилини не сумніваючись, дід кидає останню металеву гривню. «Дай, Боже, віддасться!». - Добрий ранок, молодь! Я по пенсію. Яка там тепер уже сума в мене? Наскільки виросла? – тремтячими руками дід Микола протягнув у віконечко затерту ощадну книжку. - Що ви, діду хочете? Нічого ніхто вам не збільшив. І не збільшить. – Як? Як не добавили..? А обіцяні відсотки? Говорили ж точно… Можливо ви помилилися? Гляньте ще раз, прошу! - Ну не розумієте ви, чи що? Сказала вже. Держава нібито виділила, але пенсійний фонд мовчить. Все це передвиборча кампанія, та й тільки. З голоду не помрете. Радійте, що хоча б не зняли, як Бородачу і Ткачукам. Все. Не заважайте працювати, діду! Всього найкращого! – товста тітонька-касир змахнула повними пальцями, підзиваючи іншого клієнта. - От тобі й на. Знесла курочка яєчко. Навіть золотої шкаралупи не залишилось. Воно то канєшна. Потому шо ашош, - саркастично промовив старий. Так розбилися дідові й бабині ілюзії. Не бути холодильнику, не бути кращому життю. - Нічого ,- подумав дід. - Жили ж раніше та й зараз якось проживемо. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Вендетта - Золоті яйця олігархів
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |