Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 1918 Дата публикации: 4.1.2008
інколи бувають миті,коли хочеться все забути,почати нове життя.Депресія чи політ вниз???
Я намагаюся стати на нову лінію життя,життя де немає його-хлопця з моїх мрій.Навіщо це мені?-ви б запитали.відповідь проста-я помираю.Але продовжую свій рух по діагоналі.перетинаючи твоє життя ,топчачи надії.
Я втрачаю свій пульс,коли ти поряд,задихаюсь від твоїх слів,міняюсь.Я відчуваю імпульси мого мозку,в легенях нестача кисню і я падаю.Прокидаюсь від твого подиху,бачу ласкаві очі.Але то не мій порятунок.Я люблю(прокидається думка в серці)його,але чомусь не можу зізнатись ні собі ,ні тобі.Ти не мій.але чомусь даруєш мені себе.Навіщо?невже ти хочеш,щоб я в тобі втопилась.Я ще маю сили виринути з дна.але почуття за руку тянуть мене вниз.
Кинь мене!бо я цього не можу зробити.я можу мовчати.ігнорувати.але мені тяжко сказати»ПРОЩАЙ!»Через біль і сльози я стираю сторінки написані НАМИ.рву,палю їх.Важко,але так буде краще.пару місяців,а може й років страждань,спогадів і все мине,я відпущу тебе колись...залишиться рубець на серці.Це ампутація,членування мого серця на шматки.я розриваю його,спалюю частину-тебе.Стаю нестерпною,а ти терпиш,бо сила кохання сильніша за мене.І я люблю ще більше.Цілую ввостаннє,покидаю тебе,змочую подушку солоним смаком і, закриваючи очі, лечу .Сьогодні я тебе залишила в цьому дні,а завтра я прокинусь новою.І я прокидаюсь,вдихаю ранкову свіжість ,дивлюсь в люстерко і не впізнаю себе.Моя душа полетіла(астральні польоти),а лікарі поставили діагноз-ШИЗОФРЕНІЯ.Я ще памятаю,що відчувала дивне почуття до нього-персонаж моєї пєси.Театр,в якому я була маріонеткой,а він хазяїном моєї полоненої душі.Я обрізала мотузки,залишилася на однині з собою,тою,котра не вміє жити без нього.
Ваше мнение:
Напешіть комент,будь ласка.Дуже цікава мені ваша думка саме на цей твір
2008-01-07 01:22:26Стерх
Дівчина... Що можу сказати... Задля твору це малувато, задля вільного опису емоцій досить абстрактно (це вдалось), та до кінцевого виводу щодо шизофренії я не була готова.
Мені знов здається (параноя? :-) ), що це не просто почуття, які могли б виникнути у гіпотетичної героїні твору, а саме почуття реальної дівчини, що Вам, доречі, найрідніша, найближча, сама знайма... Розумієте ж?
В душевних ранах, на мій погляд, не треба копирсатися, покладіть їх на найдальшу полицю та дуже рідко подивляйтесь на них. Хай заростають з часом.
2008-01-07 10:06:10заквітчана мріями
Параноя..-а це ідея)Може про це й написати?))Можливо ви праві,але нехай це залишиться таємницею.Може колись в далекому 20..-ому році все стане зрозуміло..А якщо серйозно,то мені близька тема саме психологічного стану.І я не можу ,по вашим словам,закинути на поличку його.Адже саме психологія розкриває нам причину багатьох дій і вчинків.
Щодо шизофренії,то мені подобаються твори,кінцівку яких важко передбачити.
Заквітчана мріями - Операція на душі
