Жанр: Лирика: Экспериментальная поэзия Прочтений: 0 Посещений: 2031 Дата публикации: 6.1.2008
Мене харить слово "любов"
Любов, любов....тільки це і чую.
Кохання стало для мене сірником,
А я стала його попільничкою.
Вона обпікла мене зсередини.
Згоріли всі нутрощі.
Життєвоважливий орган-серце палає
А я ,напевно,Фенікс
Постаю з попелу страждань і живу.
Набридло....
Ти невільно став моїм рабом
Повторюєш мої слова,мов молитви.
Називаєш ангелом-охоронцем.
Але сам знаєш,що це лише залежність.
Ти звик до мого існування .
А я звикла до твоїх зізнань.
Невже така вона-любов?
Я мріяла про казку,
А наяву фільм-жахів.
Всі так гарно говорять про кохання,
Співають пісні.
А самі ж...де вірність,щирість?
Та яка мені різниця до їхніх почуттів......
Хто я для нього???
Невже свята?Невже ікона?
Але найбільше я хочу збагнути,
Що він значить для мене?
Боюсь,що то жалість,чи просто залежність.
Боляче думати над цим.
Адже кожна думка,мов бомба уповільненої дії
давить на мозок.
Ваше мнение: