|
    Прочтений: 0 Посещений: 2096 Дата публикации: 6.2.2008 Все з більшою цікавістю ми спостерігаємо різні події, які намагаємося повернути на свою користь, заради свого блага, але ніколи не задумовуємось чи варта така користь, чи принесе вона нам якогось щастя, тільки проблем і негод. Важко людям зрозуміти, що не все підвладне їм, а є й таке, що навпаки направлене на них, самі ж винні… Життя повільно плинуло на вирах часу, люди, заклопотані своїми справами не замічали жодної зміни, яка була у них біля самого носа, от ще пройде день чи два, а може й більше, от тоді вони будуть сприймати все зовсім по різному, проте вже буде пізно… Важко збагнути ті події, які вже третій день відбуваються у водах гірської річки. Якось неймовірно різко починається зміна природи: сонце вже не так сильно зігріває відпочиваючих, які тільки й думають про себе - як би найкраще засмагнути і поплавати у приємних, теплих водах річки; вітер з кожною хвилиною стає сильнішим, але потім враз зникне, тому люди зовсім не помітили змін, тільки шкода, що стає досить холодно. Але з річкою відбуваються геть інші більш серйозніші речі, які важко повністю збагнути: то враз щось пробулькотить у глибинах річкової води і як почалося, так і перестане. Біля опори газової труби, що в п\'яти метрах від берега, день тому, з глибини пулею вилетів величезний камінь, і ледь не вбив, відпочиваючого на березі, хлопця. Тоді ніхто цього не помітив, тільки той хлопець страшенно налякався і його руки ще довго тряслися, а про відпочинок – він швидко забув, щось непокоїло його і так налякане серце. Ніби бомби вибухали, така була неспокійна вода і вже на обід четверга це викликало подив у багатьох людей, які з подивом спостерігали за цим видовищем. Пам\'ятається один сміливець, який не побоявся підплисти до того місця, де закручувалася в глибину вода і там виникали велетенські хвилі, але вони діяли ніби в строго визначеному місці і коли хоч одна з них намагалася вибратися, ніби невидима стіна зупиняла неслухняну хвилю і розбивала її в масу маленьких дрібних капель. Отже, коли відважний юнак наблизився до цього місця, на диво, його хвилі навіть і не зачепили. Він, поплавав там десь з трьох хвилин, хотілося ще довше, але страх перед такою неспокійною водою взяв верх і хоче ніщо не давало йому опору, він подався назад до берега. Це надзвичайне видовище дуже здивувало оточуючих. Хлопці і пару дівчат, побачивши таке, так зраділи, що й самі побігли до води. Купалися, раділи, навіть пірнали під воду в тому жахливому місці, страх як рукою зняло, всім не було чого боятися, про те не буває нічого такого, що здавалося б простим жартом. Так і пройшов другий день підводних вибухів. На наступний день все радикально змінилося. Річка помутніла і стала нагадувати якесь старе болото. Але брудна вода враз мінилася на світло-жовту, потім раптом на зелену, дива цього дня тільки починаються… На тому місці, де ще вчора люди спокійно купалися - вже не текла вода, з усіх боків була водяна стіна, яка немовби міцним щитом захищала наш світ від чогось жахливого і такого таємничого, яке немов з могутньою запалом хотіло швидше потрапити в наш світ. Дно вкрилося густою зеленою травою, в якій спостерігалися деякі незвичні нашому кругозору квіти. Погода того дня була напрочуд холодною для літа, а небо було застлане сірими похмурими хмарами. Сонця й годі було дочекатися, воно закрило себе темною ковдрою хмар і мирно спало, напевно, байдуже йому було до всього, що відбувається внизу. Вітер тривожив величних дерев, які розташувалися на другому березі річки, щоб не заважати відпочивати і милуватися сонцю людям, вони і обрали обривистий правий берег Ріки. Не важко здогадатися, що погода, ой як не підходить для відпочинку. В цьому не прогадало те явище на річці, адже відсутність людей на пляжі – влаштовувала, адже ніхто не зможе хоч якось втрутитися і помішати цьому. На перший погляд можна було зрозуміти, шо ці події щось породжують, але чомусь так повільно, що, здається, нам загрожує велика небезпека, а може – це якесь нове зло, якого в цьому світі хоч відбавляй. Багаті сподівання на добро, адже все менше і менше його навколо нас, і так хочеться, щоб воно хоч трішки змінило нас в кращу сторону, а ми, та ми ж йдемо з вами у прірву… 2 Вже перша година після обіду, а сонце й не хоче спробувати виглянути зі своєї ковдри. А пляж пустий, тільки з боку дороги хтось наближається. Двоє хлопців, з великою цікавістю, помаленьку підходили до пляжу, їх руки мимоволі тряслися, а серце билося як скажене, не відаючи до чого призведе ця затія: подивитися на річку, адже все місто гуде про це, тільки більше ніхто не зважився прийти сюди, окрім цих двох смільчаків, які не зважаючи на страх, який вів нерівну боротьбу з цікавістю, продовжували йти. Про те, як тільки один з хлопців підбіг ближче, сталося те, що не очікувалося. Невідомий процес біля опори жовтої труби, який не заспокоювався вже третій день, чомусь починає затихати, поволі стають зникати водяні стіни, вони з шаленою силою заповнюють те місце, де вже давно не було жодної краплі води, здавалося б все затихає. Але не пройшло й секунди, як виникає вибух неймовірної сили і весь берег омивається каплями води, яка швидко просочуються крізь каміння і живить землю, якоюсь негативною силою. І раптом небо вкривається темними хмарами ночі, з яких починає хлинути дощ, та такий сильний, що хлопцям вже не до цікавості, тепер краще подумати де б сховатися, а вони стоять, і за мить їх одяг зовсім промок від холодних крапель, здавалося б літньої грози. Це, мабуть, до цього призвела реакція утворена злиттям двох несумісних світів, представниками, яких є людина і ілюзія втілена в образі несумісних для нашого світу подій. Сильний вибух викликав страх у хлопців, які почали шукати сховище від надокучливих дощу, ніби він їх присліджував, а як же, вони ж помішали тому, що відбувалося на річці. Сховавшись швидко під розлогим деревом, один з друзів насмілився подивитися в сторону річки, але крім дощу він не нічого спочатку не побачив, та проте придивляючись, він зміг розібрати деякі речі. Не знати чому, але річка спокійно текла собі до Тиси, як і завжди, жодного сліду від того, що було декілька хвилин тому й не побачити. Це набуває ще загадковіших обставин, адже, напевно, після вибуху відбулося злиття світів і кожний атом нашого світу відбивається все новою і новою руйнівною реакцією проти молекул невідому виміру, але, коли полився дощ, ця реакція знешкодилася, життя ввійшло в своє русло. Зібравшись з силами, і хоч трішки переборовши страх перед першою в житті такою ситуацією, хлопці, коли майже перестав дощ, вийшли зі свого сховища і попрямували до води. Те, що вони були геть мокрими їх не бентежило, ними знову керувала цікавість. Підійшовши до берега, товариші не побачили більш нічого дивного, на відміну від того, що сталося з ними, вони походили ще кілька разів вздовж берега і вже збиралися йти, як знову біля труби почалися підводні вибухи, на що один з друзів тільки зміг вимовити: “Тікаймо, щоб не сталося ще чогось!“ Не встигнули вони відбігти на декілька кроків, як пролунав ще один вибух в тому ж самому місці, але він був сильнішим за попередній. На жаль, одного з хлопців задів цей вибух, адже він стояв найблище до берега, ніж інший; його відштовхнуло на декілька метрів і він сильно вдарився об камінь, тому й знепритомнів. Тепер, в результаті цього вибуху, посипалася вода чорного забарвлення. Чорні каплі, падаючи, розташувалися в виді кола, по середині якого була великого розміру біла калюжа. Раптом з калюжі вгору вилетів стовп блакитного світла, в якому мерехтіли білі цятки, вони поступово з\'єдналися з енергією крапель. Останнє, що відбулося – це був спалах світла, якого, мабуть, можна було ¬побачити в центрі міста. Після такого видовища, все, нарешті, заспокоїлося, і більше нічого не повторилося, все стало на свої місця. Так як і в минулому, котила теплі, так би хотілося тепер у них скупатися, води річка, і ніщо не могло їй протистояти, вона тепер набирається сил, яких у неї забрало те явище, від якого на цей час не залишилося нічого. Відкривши очі і зрозумівши, що лежить на березі серед каміння, той хлопець, що менше постраждав від цього вибуху, почав шукати свого товариша, але біль у голові, та осліплі очі від спалаху енергій, не дали змогу йому нікого знайти. Він, заспокоївся, і раптом хтось до нього наблизився, спочатку відчуття друга зрадувало, тому він промовив: ”Це ж , ти? Що сталося я нічого не бачу!”, але це був не його друг, це був хтось інший. Не почувши відповіді, хлопець став протирати очі, хоча й так не бачив нічого. Хтось не мовби стогнав біля нього 3 тихим шумом, яким було важко зрозуміти, що сталося з цією людиною. Сподіваючись допомогти, серце чомусь зойкнуло від болі, він якомога ретельніше тер очі і щось все таки зміг побачити, про те аж здригнувся, коли зрозумів, що перед ним не товариш, а зовсім невідома людина, яка виглядала так блідо і зовсім не трималася на ногах. Це був парубок з чорнявим волоссям, яке тепер було все в крові, а одяг весь був порваний, крізь який можна було побачити велику, глибоку рану, “щось з ним сталося, але напевно страшніше, ніж зі мною”, - подумав хлопець і вже досить виразно бачив. І найперше, він почав шукати свого друга, який лежав непритомний неподалік, сам факт цього кинув хлопця в паніку, адже в нього на руках фактично були дві поранені людини, яких потрібно було швидше лікувати, а покликати на допомогу було не можливо, хіба що вибігти на дорогу, але залишати хлопцеві їх одних було страшно. Несподівано в кущах щось зашуміло, а крик, який так гучно звідти лунав, пронісся по всьому березі, наштовхуючи хлопця до ще більшого страху. Він встав і швидко взяв в руку камінь, який мов важкий тягар, примусив випустити його, хлопцем ніби хтось керував, його свідомість більше не підпорядковувався, тільки хтось примушував робити незвичні рухи, в голові чулися чиїсь голоси. Виконуючи накази і віддаляючись від поранених, хлопець став в десяти кроках і не рухався, так наказувала йому чужа думка, яка мов змія, вилася в мозку бідолашного хлопця. З кущів з’явилася постать тварини, чужорідної для нашого світу, вона мала великі клики і темну шкіру, яка мов щит захищала від ворога, а жовті очі світилися з неймовірною злістю і раз по раз обливалися кров’ю, грубі ноги дозволяли їй з легкістю переміщуватися на великі дистанції. Таким чином, тварина зробивши стрибок опинилася біля непритомного товариша, на якого мов зачаклований дивився його друг, без змоги навіть поворухнутися. Відчувши немовби знайомий запах, тварюка, з пащі якої звисала слина і капала на одяг потерпілого хлопця, стала ретельніше обходити і обнюховувати його, як раптом зупинилася на хвильку і поклала голову на груди, тяжко видихаючи повітря до якого, мабуть, і не звикла, тому не раз задихалася. Але так продовжувалося не довго, адже звір помітив ще одну людину, того незнайомого парубка, від якого хлопець аж здригнувся, коли побачив. І тут на диво тварина ніби впізнала його і стала перетворюватися на величну кремезну постать, його обличчя було найжахливіше від усіх облич - все вкрите шрамами від порізів і ймовірних битв, і при цьому мало лихі чорні очі, які раз у раз поблискували від злості. В самому образі цього чоловіка, була скрита вся темнота, все зло в повному розумінні цього слова, яке ось-ось вивільниться на волю і вкриє все навкруги. Заворожений хлопець намагався з усіх сил вивільнити з-під чарів, проте він тільки міг спостерігати, як цей осередок зла щось заподіє бідоласі, як зараз виллється в реальність вся його злість. Ходячи туди і сюди, щось замислюючи жорстоке, чоловік не переставав дивитися пильно в закриті очі чорнявого парубка і лиховісно посміхався, а в цей час хмари і нестерпний вітер, як передвісники смерті вирували у повітрі. І тут приготовившись, щоб зробити свою справу, тобто піднявши руки вгору, до яких збігались, як на поклик свого володаря, темні сили, він направив всю цю могутню енергію на пораненого юнака, який нічого не знаючи, тихо видавав звуки своєї болі, в ньому жила, напевно, добра сила, тому враз, коли смерть була неминучою, якесь світло спалахнувши з неймовірною швидкістю і силою, збентежило темну постать - її відкинуло назад, всі сили, які недавно мали велику потужність і були направлені на хлопця - зникли. Будучи ослабленим невідомою силою, яка мов щит обороняла парубка, чоловік розтворився в повітрі, а хлопець, який зачаровано дивився на всі ці події, тепер звільнився від чарів і впав, він не міг поворухнутися і помалу свідомість покидала його, світ затьмарився… Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Ян Білак - Перехід між вимірами
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |