Жанр: Проза: Рассказ Прочтений: 0 Посещений: 2208 Дата публикации: 26.3.2008
розумійте усе символічно...
Колись я купила собі червону помаду. Вона підходила мені до червоної білизни. Більше ні до чого. Я не ношу червоних речей. А білизна була гарна. Тільки її ніхто не бачив. А помаду бачили всі.
Можна було одягти білизни поверх одягу. Але тоді це було б, по меншій мірі, дуже незручно. Ходити в джинсах без білизни під ними – дуже незручно. Повірте мені. Я знаю.
Тоді я купила червоні шкарпетки. Вони теж були гарні. Але їх теж ніхто не бачив. Це було сумно. Як мінімум, сумно. Це було трагічно.
Я подумала, і купила червону сорочку. Сорочка була гарна. Я аж сама собі заздрила, така вона була гарна. Не зважаючи навіть на те, що вона була червона. Бо я ж не ношу червоних речей. І сорочку бачили всі.
Тепер в мене була червона річ, яку бачили всі, і яка підходила до помади.
Тепер в мене була найгарніша в світі червона сорочка.
Але тепер в мене закінчилась червона помада.