Жанр: Проза: Рассказ Прочтений: 0 Посещений: 2154 Дата публикации: 26.3.2008
Я прокидаюся і розумію, що її немає. Навіть сенс прокидатися зникає. Та й хіба вдасться нормально прокинутися і повноцінно провести свій день, якщо ЇЇ НЕМАЄ?! А я ж сама у всьому винна... Хіба так важко було зробити всього-на-всього кілька зусиль, щоб забезпечити її присутність?.. Усе ж у моїх руках. Я вчора запросто могла зробити так, щоб вона сьогодні БУЛА. Але я цього не зробила... І тепер її немає. Такої потрібної, такої необхідної.
Вона завжди давала мені сили і наснагу до життя. З нею навіть в найважчі, найпохмуріші дні з’являлося бажання жити. Так – вона наповняла моє життя сенсом, тобто вона вміла зробити так, щоб я сама знайшла у ньому сенс, вона вміла підштовхнути мене до цього...
Вона була зі мною в складні моменти мого життя. Допомагала мені зробити рішення. Підтримувала в часи депресії.
І всі мої безсонні важкі ночі, коли я так хотіла спати, але не можна було, бо мене чекало ще багато роботи, вона була зі мною. Вона ніколи не покидала мене у важкі хвилини.
Коли в похмурі осінні ранки я ледве заставляла себе піднятися з ліжка – вона була зі мною.
Коли в холодний зимовий вечір я приходила після прогулянки додому – вона була зі мною – зігрівала, підбадьорювала.
Я любила сидіти з нею в кафешках, кав’ярнях і бістро – нам з нею всюди було затишно і приємно. І нікого в такі моменти ми не потребували. Нам було добре вдвох.
Я любила відчувати її запах... Цей запах здається мені найкращим з усіх запахів на Землі, такий солодкувато-гіркий, такий приємний.
А от тепер її нема.
Я пересиливши себе, встаю, одягаюся і, першим ділом, йду в магазин. Бо я не хочу зраджувати їй. Не хочу зраджувати їй так банально – з чаєм. Саме тому я першим ділом йду в магазин і купую її – КАВУ.
Уважаемый автор! Просьба не выкладывать за один день больше 2-3 произведений. Как Вы успели заметить, в новинках умещается только 25 постов, а все хотят быть прочитанными.
С надеждой о понимании :))