Жанр: Проза: Философская Прочтений: 0 Посещений: 2099 Дата публикации: 30.5.2008
Внімай!
Про сенс буття :
“ В чом істина, брат?” – вопрошав колись з телеекрану лисий вилупок.
І був-таки доречним, бо кожен з нас час від часу вопрошає сам себе : “В чом істина?”.
А відповіді не знаходить.
І живе далі тваринним життям – їсть, п’є, зтикається з подібними собі час від часу.
А істина залишається чимось абстрактним, бо добробут власної дупи понад усе.
Про земне і духовне :
1.
Бажання похудать – біч нашого сьогодення.
Всі так кажуть, але, разом з тим, стараються меньше жрать, а то й вобще хлебчуть сєну літрами і бігають, і пригають, і глистів разних заморських солітерів собі запускають, шоб, бачте, він жрав замість тебе.
І ніхто!
Ну ніхто не думає про душу безсмертну, шо аз єсьм важніше тіла бренного.
2.
А душа! Душа?!!
Всі кажуть, шо вона – безсмертна.
А откуда хто знає?
Чи хто, може, бачив її? Чи був, як ото говорять, за гранню бренного битія?
Чи, може, вмира ото людина, як собака і черва глода її?
І жоден не скаже : « А ну її в дупу, ту сєну! Буду перейматися проблемами Ноосфери.»
Про сексуальні меншини :
«Трансвестит» – слово, запозичене з іншої мови.
І правильно. Бо в нашій мові не існує слова, шоб по культурному назвать вуйка, який натягає стрінги на волохату дупу і красить нігті на ногах.
І очевидно, що гноблять їх, як котів паскудних.
Бо дітки з дитинства вчаться аналізувати. І не дивно буде, коли миршавий підліток почне матусине спіднє носити під шкільну форму.
Про інтимне:
“От нафіга хлопцям пісюн, ти скажи? Нафіга їм здався кусок отої,
потребуючої щоденної гігієни, плоті? Отой куций дрючок?” –
Ми думаєм так.
А потім кажем : “Дракон! Принц!!!”…
Я за те, щоб правду в очі казать.
А то й буде який-небудь вилупок думати, шо він тут, бачте, пан…
Про богему :
Митець не ходить срать.
І вобще ві не такий, як всі інші споживачі – так вважалось у давнину. І, коли його бачили в натовпі, так і казали пошепки, озираючись : “Он пішов митець.”
Зараз митцем може бути любий вилупок : чи волаєш ти в підворотні під роздовбану гітару, чи пишеш скромні віршики про дупу, чи скульптури ліпиш з лайна…
Про проблеми побуту :
Моль жре ткань.
Це така ж прописна істина, як і те, шо сонце світить.
Але не така приємна. Бо сонце не примушує тебе в самий
Непідходящий момент опинитися з діркою на грішній дупі.
А моль…
Вона – як одна з нас – просто дбає про свою дупу за рахунок чужої.
Ага, давайте, шоб усе, шо читаєм було таким глубокомисленним, шоб поламалась голова!
Відпочивать теж треба, і сміятись.
Заплаканий Дід Панас.
2008-05-30 18:54:36ніка
;))))) не плачте...синоптики дощ заперечували..а тепер шо... достаємо парасолі, чи носовички? Ось, візьміть мій...! Він чистий, спеціально держу у гаманчику задля романтичних таких натур....