Жанр: Проза: Рассказ Прочтений: 0 Посещений: 2070 Дата публикации: 10.7.2008
Вона повільно йшла по вогкій траві. Здавалось, місяць переслідує її тінь. Пливучи понад степом, ніби невидима, ковзала у повітрі своїми босими ногами. Вовки вили їй услід чистою квінтою. Світле довге волосся розвивалось на вітрі, ніби колоски в житі. Ясні блакитні очі бачили кожне стебельце, помічали кожну комашку. Вона йшла і проливала світло на забуту всіма, стежку. А молоденька зелена трава вилізала з – під її ніг, шурхочучи і обвиваючись одна об одну, створювала візерунки, складала квітки, наповнювала чорне небо гарячим подихом меліси та ромашки. Весна роз штурхала білолиці зірки, і вони засяяли, наче справді відчули тепло. Легенько подула –і легкий вітерець вже летів, щоб порушити цілковитий штиль живої природи. Цікава гостя розбила намет посеред степу і заспівали пташки, а вовки сховались десь неподалік, щоб не гнівити красуню. Вона залишила великий слід у моєму серці, ніжний її аромат я відчуваю, коли прогулююсь вуличками рідного міста. Вона тамує біль, гоїть рани і зеленими струнами відгукнеться у моєму серці.
Ваше мнение:
СамАННта - Весна
