|
    Прочтений: 0 Посещений: 1469 Дата публикации: 21.12.2008 Заплакані рими Блукають в останній ері, Непрошені вірші Сідають за стіл з порогу – П’ють за упокій, А розхристані подихом двері, Рвуть петлі стальні І віщують далеку дорогу, Далеку дорогу По сліду, або по вітру, Туди, де не треба Доводить свою провину. Де кожний – поет, Після того, як вип’є півлітру, А потім стріляє, Як правило, тільки у спину, У спину, бо ж, Боже, Ти є, чи нема, а хто знає? Чи зможеш, Всевишній, До них повернутись спиною? Відчути, як залпом Весь світ тобі вслід стріляє?... Сто грамів свинцю, Як прощення нести з собою… Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Бик Олександр - Сто грамів свинцю
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |