Жанр: Проза: Разное Прочтений: 0 Посещений: 1550 Дата публикации: 24.2.2009
Ти і я – лиш назва , записана на сторінках газетних статтей. Читати нас ніхто не хоче, ми в блоці щоденних новин. Нами замотують пакунки, підтирають морди ублюдки, шмаркаються безпритульні, скручують в косяки підлітки. На межі чорних літер ти лиш спомин про минуле, хороше, можливо, та минуле - воно завжди минуле. Все, пізно, тебе пошматують і лишать на смітнику життя. Примружившись прочитають окремі літери, не знайдуть суті і полишать назавжди. Сонце обпікатиме нам пальці, дощ розмиватиме душу, а осінь притрусить листям. А потім, перегнивати нам разом для добрива. І думаєш, про нас згадають? Дзюзьки! Ми нафіг нікому не потрібні. Лиш в тому стані,яким нас створили, а далі, нікчемні, безталанні шматки паперу. Нас клюватимуть пташки, робитимуть гнізда. Для чого жити? Нічим тішити себе…ми просто-назва, нас немає взагалі, ілюзії не снилось.
Ваше мнение: