Жанр: Лирика: Стихи, не вошедшие в рубрики Прочтений: 0 Посещений: 1286 Дата публикации: 27.4.2009
К. С. Поляковій
Все справдилося. Все. Потрібно ще
Згадать, як вірші, що збулись, писались.
Часу не вернеш: світ розбито вщент -
Його уламків для життя замало.
Як уві сні: горить небес блакить,
Востаннє виграва несамовито...
Кого чекати нам і йти за ким?
Куди дивитись і чого хотіти?
Все гине і летить в Тартарари...
Таких тортур собі колись бажали?
Моя любов, як і життя, горить -
Лиш музика лишається. Замало.
Замало...Світ. Поезія. Коли
Вернеться мрія, для якої жили?
Чого ж тобі, мій друже, так болить?
За що тобі пообтинали крила?
Концерт для скрипки соло. Слів нема.
Ходім, мерщій! Сьогодні, мій Maestro,
Підем собі за обрій, де Сама
Зрадлива Вічність - соло із оркестром.
Ваше мнение:
Хороший вірш, ідейний лише...тривожний трохи. Рифму не завадило б поправити у перших двох стовпчиках. Ще... на початку речення пишеться правильно "усе" а не "все". Це прикрашає мову та створює легкість читання.