|
    Прочтений: 0 Посещений: 2181 Дата публикации: 21.5.2005 Писвячується такому "маленькому-прималенькому безумию" :) Високі сходинки вежі проложили шлях у небо. Хоча на вершині до нього було ще далеко, але все ж вище ніж на землі. Йшов дощ - але цим двом було байдуже, навіть більше - їм це дуже подобалось. Можливо в майбутньому це стане їхньою слабкістю - яка ще не раз зблизить їх в цьому мокрому шаленому танці води... Вона постійно відривала очі. Але сьогоднi він попросив її не робити цієї фатальної помилки. В її очах він бачив безмежний океан, про який мріє усе своє життя. Посередині зіниць сяяли вогню тепла, яке зiгрiвало i манило в iншi світи. Мокрі краплі обливали плечі i волосся - повільно капаючи з губ на одяг. Розіслана куртка здавалася прекрасним замком... Розпочався грім. Небу тяжко змиритися з тим, що хтось не поділяє його сірої самотності. Але це не зупинило шаленого пориву двох людей. Слова двох сердець звучали особливо ніжно i цікаво. Аури двох облич сяяли особливим спектром. Всесвіт був єдиний i лише небо інколи лякало її своїми блискавичними спалахами заздрості. Все має кінець, але це був лише початок. Вода втратила свій холод i почала зiгрiвати. Мокрий душ приємних вiдчуттiв, гармонія тіла i природи. Прощальний поцілунок, піднятий настрій, свiтлi думки, надія на майбутнє, ніжний сон... i образ чорнявої коротковолосої німфи у очах... Вечір тисячі вечорів... Світ тисячі свiтiв... Серце тисячі сердець... Очі тисячі очей... Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||
РОМАНтик - Вечiр тисячi вечорiв
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |