|
    Прочтений: 0 Посещений: 1485 Дата публикации: 21.7.2009 просто читай - …Андрію, я тобі заздрю! Відверто!.. Ти такий класний! Ти стільки всього встигаєш робити, я більше не знаю таких людей як ти! В чому твій секрет? Андрій посміхаючись допив залишки чаю. - Так в цьому році дійсно багато чого вдалося зробити… дуже насичений. Секрет?! Ну ти звісно перебільшуєш, але якщо можливо це так назвати, то він є. Вся справа в тому що я зрівнюю себе з батарейкою… так, це мабуть кумедно, але саме з нею! …і намагаюся всю енергію вкладати у корисні справи. Тому так і виходить… - А як ти тоді заряджаєшся енергією? – посміхаючись запитали в Андрія - Результатами праці… До речі зараз крім курсової та інших справ, що намічаються, ми с хлопцями вирішили організувати концерт, присвячений темі здорового та позитивного життя. Там і наберуся енергії, адже вона і є прагненням жити. Відверто кажучи зараз я майже повністю спустошений… а ще стільки всього треба зробити! Нічого через неділю можна буде вже відпочити!.. я дійсно зараз слабий, тому піду спати… Дзинь-дзинь! – у Андрія задзвонив мобільний - Так!.. Привіт… Дуже?.. Гаразд. Зараз буду…. Андрій сидів на краю дивану, на якому лежала заплакана дівчина. - Пробач, що я тебе тривожу… Але мені більше не було кому подзвонити… я сама… а ти тоді сказав, що я все рівно завжди можу на тебе розраховувати… - Та нічого! Правильно, що подзвонила! Я все рівно вештався без діла… так що сталося? - …навіть не знаю… розумієш, все на купу… от я й не витримала… я хотіла… мені все набридло! Розумієш!? Я не можу більше так… не хочу жити… - Ти чого? Воно все того не стоїть! Я розумію, тобі тяжко, але це все менеться... настане новій день і все буде гаразд! Деякий час вони просто сиділи мовчки. - Дякую, Андрій. Я в тобі не помилилась… мені дійсно краще… не знаю, що ти зробив, але мені краще. Дякую, що вислухав. – вже трохи посміхаючись вона відповіла. – Тобі не зле? Ти якось по бліднів… - Та все гаразд… нема за що! Я завжди радий допомогти. А зараз давай поспи, я сам зачиню двері. Бувай. - Дякую. Бувай. Вставши, Андрій ледь помітно взявся за голову – вона почала боліти. Вийшовши з квартири він з трудом зачинив двері , перед очима все пливло. Спускаючись до подвір’я він відчув тяжкий стукіт у візках. Ледве вийшовши на вулицю, тримаючись за стіни , він зупинився… і впав. Спочатку на коліна, потім всім тілом. Просто в нього зупинилося серце. Просто в нього сіла батарейка… Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Valmer - Батарейка
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |