|
    Прочтений: 0 Посещений: 945 Дата публикации: 24.9.2009 Як каменем важким летіли вниз, як з висоти – і стрімголов додолу, без зайвих рухів і непотрібних сліз, мов на весні зів’ялий лист, немов знайшли ту невідому, таку коротку, мов судому на грані глузду, підсвідому мить свободи. Знову… Невже забули все, усіх, усюди? Невже втікли від цього світу суєти? Лиш постріли жорстокої облуди дістали в розпростерті груди взамін за неба висоти блакить, і замість гостроти – лиш відблиск леза наготи чи відчайдушної сльози? І дикий сміх увесь втопили муки, що жерли ненастанно плоть, кістки, і вже даремно зводити до неба руки, волосся рвати від розпуки, кричати, плакати в віки. Даремно. Навколо сніги навік до болю пройняли. Вітри. Вітри. Зітри… Куди і де поділись, зникли мрії? Чому жорстоко так змінився лик душі? Не видно сліз, сухими стали вії, в очах не світяться надії, так як колись, палкі вогні, і лиш зіниці льодяні, черстві, бездушні та пусті… Одній меті…Одній меті… І серце вже не любить не кохає, Не бачить горя і не знає співчуття, воно убите. З псевдораю слабкі сигнали надсилає, зі світу тиші, забуття, де вже не має вороття, де в трупі дихає життя, гниле… слабке… ридать ридма Як каменем важким летіли вниз, як з висоти – і стрімголов додолу, крізь дим «трави», що навколо завис, поміж гіллям, де тихо ріс гашиш, поміж таблеток трамадолу, маріхуани, димедролу… Серцями юними на голу смертельну голку впали. Знову… Неначе листя впали поміж листя, лежали в купі на сирій землі, живими гнили. Й ненасниться таке і в найстрашнішім сні. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Patriot - * * *
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |