Жанр: Лирика: Стихи, не вошедшие в рубрики Прочтений: 0 Посещений: 975 Дата публикации: 24.9.2009
Якось я задумався, що ми дивимось, до чого ми практично прив'язані в телевізорі і ось, що вийшло...
Усі втупили погляди, затамувавши дихання,
серця злилися разом в один єдиний такт,
і все, що на екрані: кохання, вбивства, зникнення,
неначе достовірний і неспростовний факт.
Сім’я перейнялася вже тим, що в серіалі,
і навіть хтось пустив дрібну скупу сльозу,
і всі із нетерпінням чекають, що ж в фіналі?
Коли ж оці одружаться, а той залишить ту?
І кожен має думку і має своє бачення,
і кожен є правий, і знає хто є хто.
Хтось скаже під час фільму, що наше телебачення,
таке тупе й безглузде, «не як колись було».
Та знову всі натхненно втупилися в екран,
в таке дурне й безглузде, «не як колись було»,
і завтра, й через тиждень зберуться на диван
діди, батьки і діти дивитися «кіно».
І завтра й через тиждень одна і таж проблема,
коли ж оці одружаться, а той залишить ту?
Змінились тільки маски, лишилася дилема,
коли ж ми зрозуміємо, що дивимось дурНЮ?