|
    Прочтений: 0 Посещений: 1282 Дата публикации: 8.3.2010 березнева казка Сьогодні 8 березня. Я йду по вулиці і моє обличчя обліплюють весняні крижинки. Мякі та вологі, з тоненькими пелюстками... Сьогодні холодний -метушливий -весняний- святковий день. День, коли змінився мій світ. Зовсім трішки.... Всього на пару теплих долоньк і сонячних ямочок на двох рожевих щічках стало більше. Справді, не багато для Світу. А для мене? Раптом зрозуміла, чому всі так кортять стати тьотями і дядями бабусями і дідусями. Справа в тому, що тобі особисто робити нічого не треба. Тобто не треба приймати якихось рішень, класти на свої плечі тягар відповідальності фінансвої і емоційної. Звісно, батьки це почесніше звання, але бути тіткою все ж таки примніше. Ви тільки вдумайтеся в це слово - тьо..тя. А ще уявіть як його проятжно вперше промовляють пухнасті дитячі губки-пелюсточки, наче куштуючи абрикосове варення. Звісно, від цього «тьоооотя» стає солодко-солодко у роті. Тому вся малеча так любить тьоть і дядь. Бабця і дідусь теж досить цікаві на смак слова, але погодьтеся- не такі вже й солодкі. В них, як не крути, є домішки гірчинки прожитих років і трошки солоності від страхів за майбутне (такі вже вони дідусі і бабусі- їм аби попереживати за щось) То ж у весняний день саме на 8-ме березня я отримала надзвичайно приємний подарунок. Вагою 3900 56см на зріст за прізвиськом Слоненятко. Тьотчина радість. Така собі приємна і легка - бо я впевнена,- всі капризи і дитячі забаганки діставатимуться батькам. А нам- тіткам і бабусям-дідусям- самі солоденькі пальчики та щасливі сонячні посмішки.... Звісно, Слоненятко мені ще не показали. І судячи із заклопотанного братнього голосу (раптом змужілого і трохи захриплого від недоспаної ночі та нового експірієнсу- адже зараз, як водиться, всі народжують разом,- по сімейнойму у теплому колі з санітарками та лікарем та отим страховинним кріслом,- і хто його зна як це все відобразиться на братовій психіці) не скоро в молодих батьків зявиться час та натхнення демонструвати своє надбання. Але я точно уявила собі м*ясисті щічкі, губки-плямкалки та цупкі пальчики з кріхитними рожевими нігтиками. І сама не отямилася як опинилася біля прилавку з усякою дитячою дрібнотою- брязкальця, посуд, якісь кольорові баночки полетіли було в корзину....Але... слушно спала недавня розмова з братом, що «краще дарувати гроші ..і ми самі обремо, що купити...» Але ж так хочеться заявити свої «права» на оте щастячко, що зараз, мабуть, сучить ніжками в повітрі та надривно кричить, що чутно аж на пів поверху. Нехай... залишу лише брязкальце.... оце із цуценятком і кісточкою.... А якщо йому його не дадуть? НЕ мають права я ж ТІТКА!!! РІДНЕСЕНЬКА тітка, а небудь там хто..... Сама я бішуся лише від однієї фрази свекрухи, яка із кожним дзвінком не забуває нагадати, що я затримую появу на світ її омріяної онуки Машеньки. Скільки разів, з силою притискаючи слухавку до апарату, я обіцяла собі що ніколи НІКОЛИ!!!! Не буду лізти в чужі сімї зі своїми ідеями і планами.... але пальці сам набирають СМС-«ви ще не назвали? Голосую за Дениса!!!» Набираю і ... стираю. Бо я ж обіцяла... Але ж так хочеться притулити до щоки долоньки того, кого ще ніколи не бачила, того, в кого ще нема ім*я, а є лише смішне прізвисько,- Слоненятко. І кричати голосно-голосно про те, що сьогодні народилося найулюбленіше Слоненятко в Світі! Сьогодні 8 березня. Я йду по вулиці і моє обличчя обліплюють весняні крижинки. Мякі та вологі, з тоненькими пелюстками... Сьогодні холодний -метушливий -весняний- святковий день. День, коли змінився мій світ... Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ультра Марин - День, коли змінився мій світ
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |