Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 1148 Дата публикации: 15.4.2010
Це розповідь про голодомор.
Сіло сонце жовте в хату - велику комору!
наробили в Україні великого мору!
Наробили , людоїди, наробили,звірі!
Малим дітям , як не вмерли,- душі отруїли!
Оце тобі й Україна,оце й " хлєбародна"!
Чом же те вас не чіпає,що вона вже чорна?!
Від сліз чорна,та від крові, від крові людської...
заридала сиротина, дала сльозам волю:
" Я сама тут залишилась,без матері- батька,
а меньшого брата з*їли тітонька і дядько!"
Оце тобі - усі рівні! Люди - як ті звірі,
чорних дошок поробили - по клітках закрили!!!
Сидіть,люди,помирайте,дурійте,марнійте,
українським ГОЛОКОСТОМ душу собі вбийте!
Понаїхало машин тих,дороги закрили,і не виї-
деш ти звідти - сили їх там,сили!
Оце ж я вам скажу слова,любі мої друзі:
"Як не втримаєш свободи - сльози ллються дуже!"
Ваше мнение:
Голодомор - тяжка біль Українського народу.
Аби кожен відчув на собі, як страждали голодні діти.
А ті жахливі випадки людоїдства...до чого призводить геноцид тиранічної влади. Аби їм все вернулося в пеклі