Жанр: Проза: О любви Прочтений: 0 Посещений: 1074 Дата публикации: 6.8.2010
мої нейронні потоки мозкуі нервова система утворюють ендорфіни при думці про нього))
Різні почуття,емоції,хід думок і мої психічні стани.Хтось змушує невпинно сміятись.хтось приносить лише роздратування.Дехто-подив і лише він один-захват,ну знаєте такий роздявивши рота ,що зі сторони виглядаєш як ідіот,з слинами і очима звіра,-такою відчуваю себе я лише при думці про нього.Це не захват красою,хоча він ще той брутальний мачо моїх фантазій,не об’єкт моїх сексуальних збочень,це -головний актор моїх мрій.
Він несе в собі енергію всіх галактик,планет,які я знаю,захоплення.Це моя любов з першої мільйонної долі мілісекунди,це тринітротолуол чогось незбагненного і бажаного в мені.Захоплюючись з першого подиху свого існування я впізнала тебе у 18 і буду пам’ятати твій темний дорослий погляд ще довго попри всі свої маразми і склерози,захоплюючись кожною грою твого житя,перевтіленням і живістю образів,обличчям під прожекторами ,тілом під тоном оплесків.Захоплююсь,що ти навіть не підозрюєш про існування такої хвороби.Полонить і тягне захват,здається досить дотику ,щоб померти,слова,щоб закохатися і поцілунка,щоб взлетіти.Я пам’ятаю свої нестримні пориви,які видавали мене лукавою усмішкою.В такі моменти я ставала травинкою під духмяним запахом чебрецю,який пронзав моє серце вітром палючого сонця,не передати подив ,зомління від аромату твого простору,коли мене колише вітер.так я відчуваю могутність тебе.макове поле кличе мене і я зриваю її щоб віддати тобі,не встигаю-зївялі квіти не дарують і я знову не наважуюсь доторкнутись до прозорої твоєї сутності,але я точно знаю ,ти той,хто надихає жити.
Заквітчана мріями - Захват
