Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 670 Дата публикации: 18.3.2011
Димить «Гламур». Її думки в полоні літа-
Зникають мляво з кожним подихом журби.
Сама. Став бавитись волоссям вітер,
Примруживши їй очі. Погляд в нікуди…
Промінням сонця на бокалі з-під вина
Виблискують останні каплі сподівання:
«Можливо він прийде, не залишуся сама.
Я вірю що мине… я вірю у кохання!».
Він не найде й вона це добре знає.
Його нема — він це вино, що допила.
Він — це журба, що душу розриває!
Вона зробила що змогла… Пішла.
(Ivanko, Ivan Panasenko, 2010)
В моем блоге:
http://moivirshi.com.ua/blog/love/48.html
Ваше мнение: