Жанр: Проза: Рассказ Прочтений: 0 Посещений: 796 Дата публикации: 21.2.2012
купу перевтілень...
спробуйте зрозуміти) істинна - не одна, в кожного вона своя...
Просто йдучи по вулиці міста, просто говорячи сам з собою, просто з поганим настроєм. Він бачив попереду пару, біля ніг якої сиділа собачка, невеличка, десь трошки нижче його коліна. Він ніколи не любив собак, тільки, поважав великих, але не більше. Приступ неконтрольованої злоби вхопив його і він з мандражем доходив ті метри до пари з собачкою. Парі було десь близько тридцяти. Чекаючи, коли собака на нього кинеться, він смакував уявні картини, як він її гамселить ногами, топче, рубає сокирою, яка ні звідки взялась в його руках! Мрії… Садист? Ні, він просто не розумів себе зараз, він просто хотів виплеснути той океан люті, а невеличка собачка була якраз для цієї хвилі, для цього вулкану, який мусив вивергнутись, який розривав зсередини, який вбивав його, з’їдав його мозок як кіт не кваплячись лизькає молоко, налите його старенькою хазяйкою. Чекання, чекання, чекання, ЧЕКАННЯ!!! ВІН ВЖЕ ПРОЙШОВ ТУ БІСОВУ СОБАЧКУ!!! Він бачив як вона його провела поглядом, але навіть не ворухнулась, навіть, не дзявкнула! Сука! СУКА! СУУУУКАААА!!! Кидаючи на асфальт сумку через плече він, з шаленим серцебиттям всередині, почав бити цю бісову собачку, ногами не стримуючи вже люті, яка так довго під’їдала його і ось нарешті вирвалась з-з грат його свідомості. Пара стояла в онімінні, ніби їх закувало щось вище, ніби їх тіла вмить закам’яніли і вони зачаровано споглядали за побиттям… Червоні від люті очі застилав туман і він навіть, нічого не бачив, він не бачив по чому б’є, він лише відчував як нога врізалась в щось м’яке, удар за ударом він виплескував з себе цю енергію, аж поки… Оніміння скінчилось. Заклинання спало. Туман розвіявся. Все це і крик. Крик жінки, спочатку це був жахливий крик розпачу і страху. Потім він перейшов неясні слова і нарешті до нього донеслось: «За що ви б’єте мою дитину?» Туман розвіявся остаточно і він побачив під ногами маленьку дитину! Очі стали круглими, він потирав їх, намагався зрозуміти як! Але нічого не міг збагнути, мозок просто відмовлявся вірити в бачене! На крик жінки під’їхала патрульна машина, звідти вискочили три чоловіка в формі, один коренастий і невисокий, а два височезних бики. Всі троє почали бити чоловіка, який так і не міг збагнути, що сталось. Коренастий з першого удару повалив на землю, і ногами вони забивали його, аж поки той не перестав, як їм здалось, подавати признаки життя! Коли всі розійшлись… На асфальті лишилась лежати побита собачка, маленька, з чорним хутром, кудлата. Вона лежала не притомна на асфальті. «Всі собаки потрапляють до раю…»
Ваше мнение:
N@cion@li$t - Собачка
