Жанр: Лирика: Стихи, не вошедшие в рубрики Прочтений: 0 Посещений: 463 Дата публикации: 27.10.2015
УКРАЇНЦЯМ
Дожилися українці, бідні вже до того,
Що не має їм ні щастя, ні життя людського.
Дочекалися рідненькі, ходять холуями,
А жиди із москалями – майже хазяями.
Крадії, пани, бандити, земленьку забрали,
Україну нашу рідну всю опанували.
Роздирають любу Неньку – це ж не їхня мати –
На чужій землі, прокляті, марять панувати.
Де ж та правда, дорогенькі, де щаслива доля?
Ще не вмерла в Україні ні слава, ні воля!
Повставайте, козаченьки, землю захищати,
Та катів усіх до біса з неї проганяти.
Поки ще жива Країна, прокидайтесь люди,
Бо не можна це свавілля взяти та й забути.
Відбудуймо Україну до самого Дону,
Будуть бігти вороженьки до свого кордону.
Натерпілися ми, досить нами потикати,
Та московським цим потворам землі віддавати.
Буде Гетьманом Країни, той, хто любить Неньку,
Хто її із цього «бруду» витягне, рідненьку.
Ще не вмерла в Україні ні Слава, ні Воля.
Та коли ж уже нарешті змітится щось в долі?
Сотні років розкрадають землі її Святі,
Люд вбивають і катують, москалі прокляті