Libra - сайт литературного творчества молодёжи Libra - сайт литературного творчества молодёжи
сайт быстро дешево
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
Поиск:           
  Либра     Новинки     Поэзия     Проза     Авторы     Для авторов     Конкурс     Форум  
Libra - сайт литературного творчества молодёжи
 Олеся Ярова - Іспит 
   
Жанр: Проза: Рассказ
Статистика произведенияВсе произведения данного автораВсе рецензии на произведения автораВерсия для печати

Прочтений: 0   Посещений: 604
Дата публикации: 13.11.2015

Нічого випадкового у нашому житті не буває

Ще тільки ранок, а вже спекотно. На небі ні хмаринки, а внизу вітер не ворухнеться. Ліля швидко вмивалась, чистила зуби. Ні, вона не проспала, просто така звичка – все робити швидко. Настрій був чудовий, незважаючи на спеку, бо любила літо. Ну, ніби зібралась. Поглянула на годинник. На дорогу їй п’ятнадцять хвилин, а потім – прийти і тинятись. Сьогодні у Лілі важливий день – останній вступний іспит у педучилищі – з математики. Вирішила полежати. Повторювати у неї не було звички, бо що ж то за повторювання похапцем, потім усе в голові переплутається. Ну от, вже час. Треба йти. Ліля підвелась і швидко попрямувала до училища.
Поки йшла, з’явилось якесь легке хвилювання. Ще цього бракувало! Почала роздивлятись навкруги: будинки, квіти, паркани – і хвилювання якось пройшло.
У дворі вже стояла частина групи, з якою Ліля повинна була складати іспит. Викликали за прізвищами, тому вона потрапить аж у кінці. У групі були самі дівчата. Хлопці сюди йшли зрідка, а що їм робити у педучилищі, коли поряд – технікум механізації?
Дівчата тріщали про білети, про хлопців, косметику, одяг. Такий гамір стояв, як у вулику, Ліля трохи відійшла, бо аж у вухах дзвеніло. Ось уже стали виходити перші, хто склав іспит. Дехто – сумний, дехто – веселий.
- Он, дивіться, Віка побігла, витираючи рукою сльози. Мабуть, провалилась, – хтось із юрби сказав.
До Лілі підійшла її подружка Таня. Вона вже склала і підійшла поділитись враженнями.
- Не переживай, Лілю. Нічого складного немає. А Віка не завалилась, просто шпаргалку витягнула, за це її витурили з іспиту.
- А ти скільки отримала? – запитала Ліля. Бо Танине обличчя не виражало ні радості, ні смутку, тому було незрозуміло, на скільки вона склала.
- Ну, звісно – “п’ять”. Ти ж знаєш, що математика – мій улюблений предмет, – відповіла Таня.
«Звичайно, знаю. А от мій – навпаки», – подумала Ліля і зітхнула. Але на душі було якось спокійно.
Дівчата продовжували одна за одною виходити з аудиторії. Дехто – плачучи, бо дійсно завалив іспит. Напруження зростало, дівчата, які мали складати іспит, нервово читали книжки, щось бубоніли, повторюючи наостанок. Ліля заходила однією з останніх. На столі лежали білети, і викладач запропонувала витягнути один із них і йти готуватись. Ліля протягнула сміливо руку і витягнула білий папірець.
- Кажіть номер і можете йти сідати, – викладач дивилась на Лілю.
- Вісімнадцять, – сказала Ліля і стала читати питання.
Прочитала перше – нормально, друге – теж знала, а от третє увігнало в холодний піт. У голові метушилися думки: «Що робити? Іти перетягувати – не дозволять. Зовсім не здавати і вийти одразу? Ех, будь що буде…».
Повільно сіла на стілець. У голові стріляло: як же це могло статись? Невже випадковість? Згадала, як удома вчила питання з математики і як пропустила два з них. І одне є у білеті. Так, випадковістю це ніяк не можна назвати. Халатність. Безвідповідальність. Але що ж робити? Який вихід із цієї ситуації?
Ліля виходила з будівлі усміхненою. Вона бачила у натовпі маму, яка їй теж посміхалась, подругу. Ішла щаслива й задоволена. Ліля обійняла маму.
- Ну що, можна поздоровляти? – гладила по голові дочку.
- Так, можна – два, відповіла спокійно Ліля.
- Не зрозуміла, – змінилась не обличчі не тільки мама, а й подруга.
- Іспит склала на два, тому що одного з питань не знала. Просто коли вчила, то пропустила його. А може це моя вдача? Я ж говорила, що не лежить у мене душа до педагогіки. А такий випадок – цьому підтвердження, – Ліля, щиро всміхаючись, обіймала маму, яка зрозуміла доньку.
Наші батьки впевнені у тому, що з дітьми повинно ставатись те, чого хочуть вони, батьки, а не те, що може бути корисно дитині.

Ваше мнение:
  • Добавить своё мнение
  • Обсудить на форуме



    Комментарий:
    Ваше имя/ник:
    E-mail:
    Введите число на картинке:
     





    Украинская Баннерная Сеть


  •  Оценка 
       

    Гениально, шедевр
    Просто шедевр
    Очень хорошо
    Хорошо
    Нормально
    Терпимо
    Так себе
    Плохо
    Хуже не бывает
    Оказывается, бывает

    Номинировать данное произведение в классику Либры



    Подпишись на нашу рассылку от Subscribe.Ru
    Литературное творчество студентов.
     Партнеры сайта 
       

    {v_xap_link1} {v_xap_link2}


     Наша кнопка 
       

    Libra - литературное творчество молодёжи
    получить код

     Статистика 
       



    Яндекс цитирования

     Рекомендуем 
       

    {v_xap_link3} {v_xap_link4}








    Libra - сайт литературного творчества молодёжи
    Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом.
    Ответственность за содержание произведений несут их авторы.
    При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore     
    Администратор 
    Техническая поддержка