|
    Прочтений: 0 Посещений: 415 Дата публикации: 6.11.2018 Вже немає потуги писати вірші, Вже сідає в осад моє натхнення. Утіка крізь пальці, лишаючи в мозку тишу, Все що ламало й пекло моє сьогодення. Я не знаю чи то є кінця початок, Чи то моє скривавлене - більш невзмозі, Тільки мені здається: - я вже не здатна Після стількох падінь і ударів по цій дорозі. Я недосяжно закрита і заблокована Так, що й самій підібрати вже зась ключик. Мабуть я вдячною маю бути, що не похована, Що твоя посмішка більше мене не мучить. Трохи незвична й іще неосяжна спустошеність Й поки не знаю і що з цим усім робити. Я ж щойно звикла плекати свою непрошеність, Я ж щойно звикла ненужність свою любити. Знаєш, я намагаюсь чіплятись за залишки, Я прислухаюсь, шукаючи крихти пристрасті. Болюча втрата кохання коли кохаєш ти, Та втрата свого вогню - лишає на самоті. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Оксана Суходол - Втрачаю своє
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |