Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 405 Дата публикации: 22.7.2020
Вірш про кохання на великій відстані, наприкінці якого двоє закоханих все-таки зустрілися.
Останній раз зайду до тебе на сторінку.
Почну писати я листа.. ні,
Не треба так робити, яка ж дурепа я була.
Вкотре переди́влюсь твої фото,
Побачу, що нічого не змінилось, ти все ж такий безтурботний та сумний.
А я така, невгамовна і твоя..
І шкода, шкода, що все вийшло саме так,
Адже ми кохали, кохали до нестями.
Ні, твоєї провини тут нема..
Є тільки ти, є тільки я.
Наші шляхи знов розійшлись,
І може прийде день, коли побачимось ми вперше
І може прийде день, коли почую запах твій.
Ти і я,
І більш нічого нам не треба.
Підійду до тебе близько,
В чорнії очі зазирну.
І згадаю, що було тоді між нами, та хімія,
І це незвичне почуття, коли поруч ти, і поруч я..
І тихо прошепчу до тебе:
«Дякую за те, що поруч був зі мною.
І дякую за те, що покинув, не відчуваючи провини за собою.
Заплющ очі, я буду поруч,
Відчувати будеш ти мене.
Я буду стільки, скільки треба,
Я буду поруч, назавжди»
Ваше мнение: