|
    Прочтений: 0 Посещений: 279 Дата публикации: 2.12.2020 Нам достатньо би проблем, Й сюрпризів природи. Ми ж самі ще додаєм, Й завдаємо шкоди. Там війну розпочали, Розруха, смерть, сльози. Корупцію розвели – Бідність і хвороби. Один одному підніжку, Легко ми підставим. Безнадійним, що у ліжку, Евтаназію ми хвалим. Дружба, й та не справжня, Не вмієм цінити. І гостинність оту давню, Вже не відновити. А що сміттям засиплемо, Скоро всю планету. То ж і з себе і почнемо, Бо колись же треба. Добрим словом і справою, Добро розмножаймо. Не гонімось за славою, Все для всіх віддаймо. … … … І все – таки, осінь, Ти чарівна, люба. Надихаєш й досі, Повз хворобу грубу. Вона в злобі шаленіє, Хоче панувати. Тільки душу не уміє, В полон свій узяти. … … … Не було б життя тяжким, Іноді й занадто. Якби ми самі таким Не робили б його, й зато. І вже легше їм коли Хтось плаче, страждає. Ні, не руку подали, Зтолкнули, хай знає. … … … О, святий Ілля пророче, Ти вдовиць заступник. Так спокою душа хоче, Закрий путь підступним. … … … Ось, ось владу передати, Вже березню треба. Від морозу кайф піймати, Не судилось в тебе. Ані снігу не насипав, Білого, пухкого. То ж хоч вітру ти покликав, Лютого такого. Моторошно завиває, Дерева колише. Люту пісню він співає, І тривожить тишу. … … … Оцю Ти душу ніжну й чисту, О, наша Матінко Пречиста, Від бурь житейських збережи. Вона як квітка, що без сонця, Не проживе без охоронця, Могутнього, дбайливого як Ти. Води й краплиночки не має, То вітер дме, листок зриває, То хилить, бідну, до землі. Від злих, поганих слів страждає, Оборонятись сил не має, Ти захисти її тоді. Зігрієш сонцем, дощем полиєш, Нізащо в світі не залишиш, Й розкриє квітка свою красу. Ти щит від зла непереможний, Здолать його гріх неспроможний, В це віру в серці пронесу. … … … Умільці красти ви великі, І ми усе це терпимо. Хтось утікає за границю, Якось в бідноті живемо. А рік за роком летять як птахи, Важкі і дуже, та все одно. Кружляєте ви, як хижаки, Що б прихватити ще би, що. Але якщо на людській крові, Прийшли до влади ви, о, ні! Не буде прощення ніколи, Від всіх прийдешніх поколінь. … …. … Зв’язувала крила, Щоби не злетіли. Мрії просто вбила, В розпачі згоріли. В якімсь дивнім світі, Начисто чужому. З брехні й фальші сіті, Я жила у тому. Розірвала пута, Зранена і бідна. Ніби вже не скута, Та чи справді вільна? … … … Ой, далекі, недосяжні, Літа молодії. Сумасбродні, легковажні, Та щирі надії. Може згадувати б легше, Зігріли би старість. Якби зла було поменьше, Що вбивало радість. … … … Не примножаймо, люди, зло, До серця не впускаймо. Чи комусь більше повезло, То й щиро привітаймо. Не буду я , не будеш ти , Не будуть наші друзі. Воно піде у нікуди, Його забудуть люди. Це ж легко так, а насолода, Хочеться світ весь обійняти. О, як потрібна ваша згода, Й добро нічим вже не здолати. … … … Святий Миколаю, я навіть не знаю, Кого ще так люблять, як рідних батьків. Оце як згадаю, як ніч ту чекаю, Коли подарунок отримаю свій. … … … Ізбави нас, Боже, від трусу земного, Від злиднів і від ворогів. Багато тепла нам і щастя до того, І добрих щоб дітям батьків. Щоб заздрість і злоба пропали би скоро, Багато любові, і в путь. Бо що від багатства земного, Духовно де бідні й до того, У грісі розкішно живуть. … … … Чи в жадоби є межа, Чи сумління, може. Бо вбиває без ножа, І безжально, схоже. … … … Ржавчина заздрощів, Душу з’їдає. І, схоже, що ліків, На це ще немає. … … … Не по призначенню той час, Відведений нам з неба. Ми витрачаємо не раз, Не там, й не те, що треба. … … … Не важливо, скільки ти, На землі прожила. Озирнися, чи добро, Ближньому зробила. … … … Коли тиснуть звідусюди, Легіони хвороб тих. Добре слово від дитини, Відганяє легко їх. …. … … Ви повірте, що за все, Сплата колись буде. Як сторицею все це, Задумайтесь, люди. … … … Щоби в Бога щось просити, Всяку нечисть з себе змити. І одіти шати чисті, Й станем тими, що в колисці. … … … Так, це так, це правда, Зло, куди не глянь. Не загине й завтра, Ні колись, затям. Тільки не здавайся, Ти роби добро. І не сумнівайся, Зменьшиться воно. Може когось спинить, Подумає хтось. Злі діла хай згинуть, Зроблю добре щось. … … … КВІТЕНЬ Весняний місяць квітень, Втопаєш у цвіту. Тобі і назву квіти, Дали прекрасну ту. Цвіти під небом ясним, У променях тепла. Вже скоро в зелень красну, Одягнеться земля. … … … Скільки злоби до Вкраїни, Я не знаю, хто ще мав. Не дали, щоби Донбас він, До Росії приєднав. … … … Не моє це, не моє, А таки я маю. В скроні молотами б’є, Його не здолаю. Роздратованість якась, І все нецікаве. А нудьга відкіль взялась, В сірість зодягає. Та в полон свій не візьмуть, Сили підземелля. В серці місця не знайдуть, Посіяти терня. … … … Коли щезне оцей вірус, І війна скінчиться. Інші біди де поділись? Так, брат, не годиться. Все, що нам біду приносить, Знищимо, як разом. Що до успіху приводить, Збережемо радо. … … … Не цього ми ,ой, чекали, Ви ж його нам обіцяли. Щоб тепло доступно нам. Чи не соромно бо вам? Попередники й наступні, Як царі ви недоступні. Не різнитесь ви нічим, Ми ж з кукішем, ще й яким. … … … … … … Радощів хочеться, Щастя відчути. Жити, як водиться, Біди забути. А що нам зробити, Знайти його де? Чи треба зростити, Чи хто приведе. … … … Святий Михаїле, від зла бережеш, Сатанаїла Ти скинув з небес. Він нас досягає на грішній землі, І нам засилає спокуси земні. … … … За кожне слово нецензурне, Якби по гривні штраф давали. Міста і села у майбутнім, В красі й достатку б утопали. … … … Миколаю щедрий наш, В молитвах благаю. Не залиш без ласки нас, Всім дарів чекаю. … … … Наобіцяють багато чого, Без вийнятку, всі обіцяють. Як виберуть миром главою його, Обіцянки всі забувають. … … … І без снігу,й без морозу, І без зоряних ночей. Миколай святий не може, Не порадувать дітей. … … … У звірів свої закони, Там за себе, тільки сам. А ми люди, і даколе, І за іншого подбай. … … … А лютий з сюрпризом буває, То ріки морозом скує. То сонце неждано засяє, Й надію весни подає. … … … Осіннє сонце як дарунок, Так ніжно серце зігріва. Воно розсіює наш смуток, Що недалеко вже зима. Воно і взимку нам засвітить, Хоча й здалеку буде це. І кожний з нас собі помітить, Скоро весну нам принесе. … … … Холодні вже ночі, і довгі вже ночі, А ти цвісти хочеш – цвіти. І я у здоров’ї і в радості хочу, По світу земному іти. Ти не злякалась, що жовтень навкруги, Й природа уже засина. І я не боюся хвороби наруги, Що робить зі мною вона. … … … Чому б нам один одному, Добра не робити. Чому б нам чужому дому, Щастя не просити. Чи в періоди холодні, Не зігріти словом. Чи зробити фарби сірі, Рожевим колором. Й на чуже не зазіхати, Оком завидющим. Як собі усім бажати, Майбутнім і сущим. … … … Я так мало від вас хочу, Добрими лиш будьте. Злі слова, я дуже прошу, Чим скоріш, забудьте. І добро те непрестанно, Робіть, примножайте. І врожай отих справ вчасно, Багатий збирайте. … … … Ой, тумани ви, тумани, Розсійтеся, прошу. Оцю сирість, оцю мряку, Важко переношу. Тут і в сонячну годину, Суму не позбутись. Хто ж підскаже, і де можна, На хвильку забутись. … … … Як важливо в роки юні, Лихих серцем обійти. Гірше це, ніж гора суне, Де виходу не знайти. Наговорить, туман пустить, Ніби в сон поринеш ти. А як в дійсність повернешся, Як же далі це нести? Як ці пута розірвати, Не поранитися щоб. Як найближчим це сказати, Що нема дороги. Стоп. І обломки ти збираєш, Щось будуєш на свій лад. Як то буде, ти не знаєш, Й не цураєшся порад. Здається, щось уже і вийшло, Всміхнеться радість, та здаля. І знову буря усе нищить, Все починається з нуля. … … … Я хочу миру і любові, До ближніх хочу співчуття. І повторяю знову й знову, Без цих чеснот нема життя. Я хочу плакати від щастя, То подаруйте ви його. Бо і купити не удасться, І не без імені воно. Ненависть знищимо навічно, Несе руїну бо вона. І не для неї душа чиста, Нам при народженні дана. … … … Ти багатий і успішний, А душа злиденна. І стає вона бідніша, У тебе щоденно. Не бери, що зароблено, Працею чужою. Бо, можливо, покроплено, Ближнього сльозою. … … … Якщо сів у крісло теє, То достойним будь його. Щоб віками пам’ятали, Президента свойого. Ощасливити не можна, Кожну душу аж ніяк. Та добробут мусить кожна, І одержить, бо ти так Обіцяв і постарався. Честь, хвалу тобі нести. Бо навічно прописався, В людську пам’ять таким ти. … … … Робити вигляд не умію, Що рада зустрічі отій. Що я і думати не смію, Душі що боляче зробив. А просто мовчки пройду мимо, Про щось жалкуючи завжди. Бо спілкувалися колись ми, Ніби й тепер не вороги. … … … У вечірню оцю тишу, Та слова рояться. Я в рядочки їх запишу, Може пригодяться. Відведуть в часи далекі, Безтурботну пору. Поселились де лелеки, А обід їх в полі. Скоро. Скоро злетять в небо, Малі лелечата. А під деревом у тебе , Хлопці і дівчата. Задушевні ті розмови, В серці ще не вмерли. Може й були зло і змови, Та пам’ять їх стерла. Дома затишно і тепло, Дома батько й мати. Це все так уже далеко, Його не здогнати. … … … Наказання це Господнє, Недбалість злочинна. Та задуматись над цим всім , Людина повинна. Від усякої би зброї, Треба відмовлятись. Про хімічну ж, невидиму, Й думати боятись. Хіба мати народжує, Для війни дитину? Щоб у світ прийшла цей, просить, В щасливу годину. Щоб росла батькам на втіху, Миру щоб хотіла. Й войовничу голову щоб, Спинити зуміла. … … … Держімось науки, дарована Богом, Які б не вставали перестороги. Які би спокуси нам наслані були, Образи би ближніх щоби не забули. Любов переможе усякі образи, І вихід в безвиході завжди покаже. Зціляє вона бо поранені душі, І відчаю сльози вона лиш осушить. Усяка ненависть безслідно зникає, Любов та жертовна ненависть лякає. … … … Ледь-ледь на сході, Рожеве небо. На сірім фоні, Манить до себе. … … … В світ оцей прийшли ми рівні, Нам даровано життя. А вже потім, чи ми гідні, На землі того буття. Чи зуміємо любити, Коли вигоди нема. Чи зумієм щось зробити, Своїм ближнім задарма. Чи ми будемо садити, Як Едемівські сади. Чи рубати і копити, Лиш валюту за ліси. Чи під себе загрібати, Що зароблено для всіх. Чи закони почитати, І виконувати їх. Чи любити землю свою, Й не зиркати на чужу. Берегти і мир, і спокій, І забути про війну. Щоб поменше лиха було, У сусідів, і у нас. І вулкани би заснули, І тайфуни стихли б враз. … … … Ми просимо в Бога прощення, Навчімось прощати і ми. Складне те у нас сьогодення, Не пустимо в серце зими. Роздмухаймо вогник любові, І щезнуть льодинки усі. Приймімо в обійми ми знову, Кого віддалили самі. … … … Стоять в рядок каштани, Без листя, без плодів. Коли весна настане, Щоб кожний заряснів? У листя, у зелене, Всі гілочки одяг. Майстерно так різьблене, Ви красені у нас. Тепло вам сонце подарує, А дощик вас зросить. А нас краса чарує, Як вперше кожну мить. … … …. Сіймо квіти щастя, В сонячну годину. І у сльоту сіймо, І в холодну днину. Й зацвітуть повсюди, Всіма кольорами. Й неодмінно будемо, Ми щасливі з вами. … … … Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Маргарита Присмакова(Звонар) - Вибране продовження 2
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |