|
    Прочтений: 0 Посещений: 252 Дата публикации: 11.4.2021 … … … Не посієш – не пожнеш, Всі ми добре знаєм. Що в такому разі, Ми чогось чекаєм. В нас нічого не дають, Тільки забирають. Ну, буває, раз в п’ять літ, Щось і обіцяють. Та « обіцянка-цяцянка», Як то кажуть люди. І все ж ранок змінить ніч, Радість таки буде. … … … Що ти робиш, небораче, І нащо ламаєш. Скільки б радощів принесла, Навіть і не знаєш. Після пролісків найперша, Зацвіла б красуня. І рожевим своїм цвітом, До життя вернула. Бо краса життя дарує, Сльози витирає. Садить, ліпить і будує, І втоми не знає. Озирнешся наостанку, І що ти побачиш? Що руїну залишаєш, Може і заплачеш. … … … Ви збираєтесь миттєво, І зникаєте в дощах. Ви блукаєте по небу, Нам незвіданий той шлях. Чи нічні ото світила, Велетенське сонце хай. Ви закриєте раптово, Той рожевий небокрай. То ж закрийте ви собою, Епідемій згубний шлях. Щоби зустрічам раділи, Зник безслідно щоби страх. … … … Все початок має свій, І кінець свій має. А закінчиться коли, Те ніхто не знає. То ж збираймо ми багаж, В ту дорогу невідому. Бо путі нема назад, Щось забрати з дому. Він поміститься в душі, Котра вічно з нами. Яка б роль не випала, У життєвій драмі. … … … Якби ви старались дуже, Й будували справно дім. Бо віками будуть жити, Українці в домі тім. І зароблене що разом, Не тягнули б в мішок свій. Кожний з вас би не старався, «Найповнішим буде мій». А цеглина до цеглини, Щоб просторо було всім. Щоб не зиркав хтось, що в лісі, Веселіше жилось їм. І вовки б із того лісу, Вили б в злобі собі хай. Захищатись люди вміють, Їх чекає там капкан. … … … А бояться нас усі, Росіяни кажуть. І гордяться дуже цим, А що теє значить? Диких звірів теж бояться, Як голодні звірі. Іще нелюдів-сусідів, Держать на прицілі. Чи психічно хворі, Й агресивні люди. Ізолюють їх від світу, А то лихо буде. Це безумство, і колись, Час усе розсудить. І потомки ж ваші вами, Соромитись будуть. … … … У руках тих молодих, Вправно все вдається. Хай же вам завжди і всюди, В усьому ведеться. Вам країну берегти, Від меча лихого. І вогонь в пітьмі нести, Серця до хиткого. Будувати на віки, Що міцне й прекрасне. В дім надію вам нести, І завжди щоб вчасно. І народжувати вам, І ростити діток. Берегти той Божий дар, Чудотворних квіток. Дарувати щоб усім, Буйний цвіт весняний. Що приносить суи і біль, Людям був незнаний. Ой, як хочеться тепла, Душу що зігріє. Вірю кожний , друзі, з вас, Запросто зуміє. …. …. …. Є потомки Авеля, Творять що, будують. Та, на жаль є й Каїна, Що оте руйнують. Все ж, на щастя, більше їх, Добрих, працьовитих. І для себе, і для всіх, Скромних й знаменитих. Бо дарований цей світ, Для життя у ньому. Як сказав Господь Ісус, «Миру дому цьому». … … ... Що змінилося ,скажіть, Ви, мої хороші. Що продали найцінніше, Декотрі за гроші? Що земля, де живемо, Їм не Батьківщина. Є, на жаль, і та сім’я, Де урод дитина. А що зробимо із цим, Будем, любі, жити. Слава Богу, є кому, Землю боронити. … … … Пандемія і погрози, Від сусіда злого. Як живемо, газдуємо, Що йому до того. Гинуть діти України, Землі йому мало. Чи розумні розгубились, Чи їх вже не стало. Остудили б чорта того, Чи переконали. Ліпше було б щоб від нього, І сліди пропали. … … … Взимку холодно, природа, Ї не змінити. А навесні непогода, Що же нам робити? Хворі, бідні та немічні, А тут пандемія. Ці проблеми як світ вічні, Й на сонце надія. Освітить шпаринку кожну, Плісняву згубить ту. Обігріє рабу Божу, Хвору Маргариту. ………. Що за дикі вподобання, Та на чужі землі. І холодні в вас простори. Й сонячні та теплі. Умістились би народи, Що є на планеті. Чи імперії вам приклад, Господи, а де ті? Та живуть заможні й чисті, Країни маленькі. Як на празник Великодній, Чисті, чепурненькі. Не ганьбіть народ, погани, Не робіть з них вбивців. Добрі люди росіяни, Ви же як чужинці. Із якого пекла-аду, Вам ідуть вказівки. Молодим щоб росіянам, Та в руки гвинтівки. Людям затишок би в хаті, Діти щоб зростали. Та ніяк, щоб оті діти, Інших убивали. І земля щоб не стогнала, В осколках та мінах. А щоб жито доспівало, У сонця проміннях. Вишні соком наливались, Дорослим й малечі. І до чаю додавались, У Різдвяний вечір. У гаях гніздились птахи, Пташенят чекали. Звірі вибухів не знали, В страху не тікали. Непочатий край роботи, І не як попало. Не одним лиш олігархам, Котрим світу мало. Схаменіться, влада ваша, До пори, до часу. І розплата за все буде, Дуже жаль, не зразу. … … … Прийде красна та пора, Зарясніє листя. Не журися, це настане, Воно уже близько. Злегка вітер загойдає, Сонечко зігріє. Зацвіте і зародиться, У плодах доспіє. … … … Світить місяць, світить ясний, В вікна заглядає. А в саду царює вітер, Гілками гойдає. Що ж не спиш, моя небого, Де твій сон гуляє. Заблудився у дорозі, Як знайти, не знає. І чекаєш як на сході, Заясніє небо. І надія на день добрий, Зажевріє в тебе. … … … Вже зелений свій килим, Весна розстелила. І розкидала по ньому, Квіточки – світила. Сонце їх як добра мати, Гріє в променях своїх. Я теж хочу ласки тої, І чекаю з ночі їх. … … … Відцвіли кульбаби, Сонечка маленькі. Їх скосили косарі, На зорі раненько. Знову трави піднялися, Й де не де жовтіє. Запізнілі сонечка, Червень уже сіє. … … … Не хились додолу, Вербице красуне. Вітер погуляє, Тай далі подуне. Він попестив листя, З гілками погрався. Й безтурботно знову, В далечінь зібрався. А ти , моя люба, Будеш сумувати. І до сходу сонця, Вітрика чекати. … … … Ой, жадані позитиви, Серденьку ви ліки. Повні всюди замість вас, Негативів ріки. Чи усі на них лиш роблять, Їм лиш догоджають. Там убили, там розбили, Там когось саджають. Душа плаче і сумує, Зло чимдуж регоче. Хто ж війну об’явить злу, Знищити захоче. … … … Красу в словах, красу у діях, Красу любіть і бережіть. Від посягань чужих і злобних, Як найдорожче бороніть. Це схід рожевий, цвіт яблуневий, Це перший крок дитини. Бо що дорожче є на світі Щасливої родини. … … … Мороз і сніг, холодний вітер, Квітневий цвіт він захопив. І з сонця променями, звісно, Ділитись він не захотів. А у природі як в народі, Всьому свій час і місце. Роби що любиш і що вмієш, Не рано щоб й не пізно. … … … Ти прекрасна і в негоду, І в тяжку годину. Нищимо твою ми вроду, Майже безупину. Ти прости дітей негідних, За ті війни дикі. Що лишають після себе, Руїни великі. І за гори облисілі, За знищене птаство. Й тих прости котрим казкове , Подавай багатство. На те й норма є у всьому, Щоб її держатись. В бездуховну щоби прірву, Не дай Бог, зірватись. … … … Все у цьому світі, Ціну свою має. І папірців – грошей, Завжди не хватає. А гонитва та за ними, Марафон якиїсь. У забігу скільки цьому, Чеснот загубилось. А вони безцінні, люди! Як згубив, не купиш. І духовно повік бідним, А то й нищим будеш. … … … Коли небо вкриють, Чорні, чорні хмари. А навкруг незгода, Підступи і чвари. Не втрачайте, люди, Надію ніколи. Навіть коли буде, Ніч глуха навколо. Сонце таки зійде, Хмари розійдуться. Дні веселі, вірьте, До нас повернуться. … … … Загроза нависла над нами, Безжальна і злобна вона. О, змилуйся, Господи, прошу, Хай згине ця гідра – війна. Руїну несе із собою, І смерть, що посестра її. Загине вона у двобої, Любов переможе її. Агресії повні і злоби, Оті ненависні серця. І всім, готували що іншим, Давитися їм без кінця. … …. …. Роскошь – путь к разврату, Нищета не лучше. Что же нужно человеку, На земле живущем. По Законам жить Господним, И без отступлений. Не составит лучше их, Да никакой гений. … … … Відверни, о Боже милий, Оту страшну згубу. Ненависну, кровожадну, Нищівну і грубу. Відверни від нас ту злобу, Й від усього світу. Освяти життя дорогу, Довге, тепле літо. Щоб зерном багатий колос, В променях налився. На добро, на мир і спокій, Й достаток родився. Подаруй багату осінь, Золоту і дивну. Шанували б усі спокій, І годину мирну. Снігопад пухкий, веселий, У Різдвяні вечори. Тепло в кожній щоб оселі, І святкові щоб столи. Нам не треба чужі землі, Через ріки крові. А свою Вкраїну- неньку, Боронить готові. … …. …. Світи сонце, світи місяць, Лийся дощик з неба. На землі щоби все жило, Воно є у Тебе. Сотворив Ти для життя світ, Й дарував людині. Хто ж то винен. Що нам стала, Повна сліз долина. Нечистоти всякі з нами, Хто ж спаскудив душі?! Хто же зло між нас посіяв, Й з цим нас жити змусив. …. …. …. Найцінніше, що в людини, Це душа, повірьте. В чисті помисли і справи, Ви її одіньте. Щоб краса в куточку кожнім, Росла й розквітала. Й ласку з Неба ту найбільшу, Завжди діставала. … … … Добре слово воскрешає, Нам надію подає. Перешкоди всі долає, Втоми й лінощів не знає, Силу в Бога дістає. Зло у справі забуваймо, Знищимо у слові. І з надією вставаймо, З нею ранок зустрічаймо, На добро готові. … …. … Все минає: слава, гроші, Молодість минає. Красу зовнішню як злива, Весняна змиває. Лиш духовно багатієм , Як добро ми робим. Те, що вічне, як відомо, Його ми і копим. Чи інфляція, чи злодій, Урагани, зливи. Не страшні скарбам духовним, Навіть пекла сили. … …. … Що за діти ми недобрі, Земле, наша мати. Хто ж навчив їх злоби тої, Ближніх убивати. Відбирати найцінніше, Що від Бога дано. І калічити духовно, Вже у віці раннім. Хто навчив жадоби тої, Що кінця не має. Й веселитися від того, Ближній що страждає. Що за нечисть наплодилась, Й як її позбутись? Один шлях до Тебе, Боже, В Небо повернутись. … … … Як та ржавчина вже є, Її не позбутись. Це не те, змінити одяг, А чи перевзутись. І хоч час який давайте, Чи то шанс, змінитись, Не зумів ніхто у світі, Заново родитись. … … … Стелися доріжка, розбита вітрами, Забута, занедбана, вкрита снігами. Нікому бо діла до тебе немає, Розчистить, полатає, словом подбає. Велике дохідне цей світ лиш турбує, Палаци для себе й потомків будує. А були часи і у тебе прекрасні, Та ти не вписалась в дороги сучасні. …. …. …. Коли обмежений в усьому, Там від нестатків, як завжди. Там від відсутності здоров’я, А там, як в черзі – підожди. Треба знайти у собі сили, Не розгубити гідності. Терпіння мати як ніколи, Нема й не буде рівності. … … … Хай девізом вашим буде, Щастя дарувати. Заспокоїти в тривозі, Виклики долати. Все, що буде залежати, Лиш від нас із вами. То й зробімо комедію, З усякої драми. Множім разом непрестанно, Щасливі години. Щоб міцніли у любові, І в згоді родини. … … … Ні змовчати, ні схилитись, А ні догоджати. Злу, чи хамству, чи підлоті, Відсіч таки дати. А що чорне, та нізащо, Білим не назвати. Чи здоров’я, чи багатства, Можуть такі мати? … … … « Дайте нам зарплати більші, І нема проблеми. Про корупцію забудем, Підкупи і схеми». Та проблеми є і будуть, Бо духовно нищі. І залатати грошима, Не зумів ніхто ще. Яку силу гроші мають, Владу над душою. В бездуховну прірву легко, Тягнуть за собою. … … … Посмішка це, чи послуга, А чи добре слово. Хай подовше з нами буде, І приходить знову. Хай безслідно всяка згине, Помста, а чи злоба. Чи війна, не дай то, Боже, ЧИ страшна хвороба. Все від нас залежить, люди, Сіймо квіти щастя. Й заглушити, а чи вбити, Злу їх не удасться. … … … Як пройти через калюжі, І не забруднитись. Як від вигод відмовлятись, І не спокуситись. Неосяжне, незбагненне, Огоне любов’ю. Й збереже безцінну душу, В духовнім здоров’ї. … … … Своя правда у кожного, Як кажуть в народі. Та немає сотень правди, Зупиніться, годі. Не шукаймо оправдання, Жадібності всякій. А чи вдячності насилу, І то аби якій. Все робімо як для себе, Для ближнього свого. А добра, повірьте, люди, Не буває много. … … … Квітка надії і любові, Всіма в занедбаному полі. Вітрами байдужості збита, І до землі навік прибита. Яке без весен то життя, В вінку тяжкому забуття. Сірість безжально наступає, Надії крихти відбирає. Вже сонця сходу не діждатись, До сліз щасливо розсміятись. Попестити її листки, Й розцілувати пелюстки. … … … Давно вже голосу не маєш, Давно вже люба, не співаєш. Коли бентежить душу слово, І в небеса злетіть готово. Немає крил, немає слуху, Як та рослина у посуху. А ти чекай росинку ранню, Що вись дарує та безкрайня. … … … Що з балкона бачу, Та ніби нічого. Тінь з верби зостався, І сміття навколо. Винограду листя, Попестити зможу. Ще черешня, от і весь, Світ зелений, схоже. Та над нами неосяжне, Безконечне небо. Зачаровує мене, І кличе до себе. … … …. Небо чисте, ні хмаринки, Палить сонце з неба. І немає, моя люба, Вже й надії в тебе. Один вірус не скінчився, Другий розпочався. І старий недуг, хазяїн, Теж таки зостався. Вас багато, воріженьки, Я ж одна – одненька. Зостаюся духом сильна, Та не веселенька. … … … Як стихія все руйнує, Жах на всіх наводить. Так з душою, із чужою, Зла людина робить. …. …. ….. Ой, летіли птахи в вирій, Зиму зимувати. Та не вміють оті птахи, За цим сумувати. А в людей складніше, любі, Вдома не прожити. На чужині ж своє рідне, Хіба що приснити. … …. …. Що нам злодій заподіє, Якусь шкоду, звісно. Чи сусід до нас недобрий, Та оббреше злісно. Все це можна пережити, Й скільки оббирали. Лиш духовні би багатства, В нас не відбирали. … … … Сонце вічне, недосяжне, Всіх обігріваєш. Брак тепла і втоми ти, Повік не зазнаєш. Обдаруй теплом своїм, Обігрій ти душу. Щоб не зала холоду, В байдужості стужу. …. …. … Слова доброго, як грошей, Завжди не хватає. І у кожного для інших, Вибачте, немає. Друга справа, облаяти, Дошкульне утнути. І послати та подалі, І «на фік» забути. … … … Із-за гори встає сонце, Світ пташиний будить. Спокій, тиша, легкий вітер, Й комашки не спудить. Вже півнеба в рожевому, В гарному убранні. Трави. Квіти умилися, У росинці ранній. Щось затьохкало у віттях, Щось защебетало. Як тумани, сон щезає, Щось нове повстало. Діти в школу збираються, Сніданок чекає. Гордо півень серед курей, Голосно співає. Однокласники і друзі, А один щось більше. Він найкращий, він єдиний, Робить все найліпше. Вже канікули, вже літо, На полях колгоспних. Труд вкладають і свій діти, Нарівні дорослих. Літа юні дуже швидко, ЯК весна, минають. Прикрий й красний вони спомин, В душі залишають. А життя- стежина довга, В вибоїнах й рівна. Супроводжує по ній Бог, Добрий і надійний. …. …. …. В небі хмари збираються, Та чорніші ночі. А я дивлюся зі страхом, І спитати хочу. А чому б вам не послати, З неба дощик тихий. А натомість мусим чути, Рев потоків дикий. І дерева вириває, Вітер, як травинку. Зупинися і оглянься, Хоч би на хвилинку. ….. …. ….. Краса, сила та і пам’ять, Потроху відходять. Всякі недуги, хвороби, Дорогу знаходять. Й не спитавши мої згоди, Окупанти злісні. Полонили всі клітинки, Що й самим вже тісно. Як їх вигнати, не знаю, Знищити, убити? Що з цією навалою, Зможу я зробити. ….. …… ….. Ідуть зміни у природі, Навряд, чи на краще. Ми вже звикли до такого, Щось інакше нащо? Нащо таяння Арктичні, Зникнення потоків. Потепління на планеті, Й пожежі щороку. Може ми у тому винні, Хімія і атом. Завалили всю планету, Непотрібом всяким. ….. ….. ….. Ласкаве слово дефіцит, Чи людяність, повага. Натомість кілька «тих» за мить, І до усіх зневага. Сміття під ноги, а куди, Що б понівечити, зламати? Радіти людям не дати, А чи спокійно спати. На кого злоба, і за що, У цих істот, скажіте. У кого й де вони зросли, Й чи були вони діти. ….. ….. ….. Ніби навколо все спинилось, А я на дещо запізнилась. І поспішити вже не можу, Та і навряд це допоможе. Я пропустила все повз себе, Чого з нас кожному так треба. А роздивилася навкруг, Супутник мій один недуг. …. …. …. Сірі хмари небо вкрили, Сонце наглухо закрили, Та спадуть дощем на нас, І засвітить сонце враз. Так в житті у нас буває, Холод, темінь серце крає. Звідкілясь тепло приходить, І на світло нас виводить. ….. …… …… Розквітла ти невчасно, люба, Вже владарює осінь тут. Не помічають тебе люди, Кульбаби в квітні лиш цвітуть. Вже за спиною сім десятків, Які тут вірші, не сміши. У невідому ту дорогу, Зібратись вчасно поспіши. …. …. ….. Якщо і є у нас багатства, Духовні звуться, й є вони. Навряд, та тут, та пригодяться, Та й де, кому, хоч без ціни. Будинки, дачі і машини, Чи речі в грамах дорогі. Іздавна дуже і донині, Ростуть безмірно у ціні. І все, що Бог забороняє, Щоб чисту душу зберегти. Собі людина дозволяє, В багатстві щастя віднайти. Поверніться хоч на хвильку, Далекі часи ті. Квіти ранок зустрічали , Росами умиті. Сонця промені торкнулись, Густих трав і квітів. Що не було кращих ранків, Та в усьому світі. Теплі руки материнські, І слова такії ж. Те тепло нас зігрівало, В хуртовини злії. Заздрість, злоба чи зневага, Збити з ніг старались. І, звичайно, дуже часто, Це їм удавалось. Та вставали і йшли далі, Бо ми її діти. Й після зливи руйнівної, Встають трави й квіти. …. …. …. Хмари сірі, хмари чорні, Небо все закрили. Напоїли землю нашу, І на ній що, вмили. Нам би променів від сонця, З голубого неба. Бо нічого забагато , Нам таки не треба. Нам достатку. Та кожному, До ближніх – любови. Щоб бальзамом, та на душу, Від справи й розмови. …… …. …… Не спіши хазяйка осінь, На трон свій сідати. Ще часу у тебе досить, Тут владарювати. Запізнілі дітки- квітки, Сонце зустрічають. Чи не хочуть розуміти, Чи правил не знають. Загудуть вітри холодні, І дощі полиють. Хоч і тепле іще сонце, Та хмари закриють. Буйна зелень пожовтіє, Спаде й не відчує. Хто змінити щось зуміє, Чи запротестує. … …. …. Важкі часи сьогодні, З усюди тільки й чуєш. Ковчег новітній Ноя, Вже точно не збудуєш. Проблеми всюди тії ж, Без них вже ні куточка. І не спрацює принцип « Найперш своя сорочка». Для всіх все як для себе, І все у нас удасться. Й поселиться назавжди, У кожнім серці щастя. ….. …… …… Ніщо не змінить нас, Обставини, чи люди. Які вродились ми, І до кінця вже будем. І не обманюймо себе, Терпінням зрушим гори. Як вітер хвилі не жене, Яке спокійне море. В природи так, я згодна, Природа – не людина. А свій характер дістає, З народженням дитина. … … … Хто сіє зло між нас й чатує, Сестру – ненависть щоб зростить. В с ерця він холодом подує, В полон забрати пощастить. Хазяїн зла так й багатіє, Бо без зусиль хапає їх. Не піддаваймося отому, Не добавляймо злу утіх. А з ним боротися нам легко, Добро, й нічого крім добра. Від нього начисто загине, Згорить і місце те дотла. …. …. ….. Не дивись на вік похилий, Непевні кроки тихі ті. На погляд довгий і журливий, Від сонця сльози золоті. Багато що сказати хочуть, Уста, що біль стискає їх. Щоби сміялись ви досхочу, І щоб досхочу всім утіх. Щоб ви раділи сонцю в небі, До мрій щоб місяць спонукав. Щоби закоханий що в тебе, Слова жадані би сказав. Щоби народжувались діти, Ті янголятка із небес. Життя казкове щоб складалось. ІЗ найпрекрасніших чудес. …. …. …. Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Маргарита Присмакова(Звонар) - Вибране продовження 6
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |