|
    Прочтений: 0 Посещений: 154 Дата публикации: 20.4.2024 І тільки вітер розносить Усі застуджені морозом думи, І собі наказуєш: досить!! Але досі памʼятаєш її паруми. Ти памʼятаєш, що не здавалось, Але, що і в руках її не тримав, І як вітер грав її волоссям, В які солодкі були вуста. Ти в обіймах лиш раз тримав, Хотіла на все життя, Не здавалось, але ж могло б бути, мав, Як квітку, на все життя. І знов шепочеш собі: наказую, досить… І щоб душу твою вернула тобі. А вітер прохання по вітру розносить. Шепоче : себе лише не обмани… Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Helena - Вітер
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |