Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 163 Дата публикации: 26.6.2024
Як не цікавий і холодний день,
Втікати у безсоння од такого.
І думи всі, тяжкі, немов як від сумних пісень,
Навіяних самотністю, що тяжче від усього.
Я не намріялась тобою, не відчула
Нестримно я душа кохає,
Як розливаєшся, не відчуваєш,
В мої долоні, і нікуди не тікаєш.
Я не намріялась коханням,
І душі наші, як кохані, не торкались,
І душі наші, переповнені бажанням,
Напевно іншим обіцялись.
І не намріялась того, чого не сталось.
Не станеться, вже скільки не молись.
І серце, що розбите, знов зібралось.
Та що ж зробити, щоб міг шлях йому знайтись.
Ваше мнение:
Я не люблю "без діла" озиратися назад.
Роблю це для ресурсу лиш
і щоб було підґрунтя у порад.
Також в майбутнє
рідко я дивлюсь.
Живу сьогодні
і тому, можливо, саме я гублюсь.
Але якщо вже
лист писати,
То "Собі з майбутнього
в тепер!"
І шлях до розквіту намалювати.
А не, як зараз просто "виживати"
Міжчасовий пророчий най трансфер!)
2024-12-15 14:42:33Поки не набридло, але якщо пустуєш з мене, швидко надоїсть!
Я знаю, що ти бачиш,
То що мені не читати?
Нашо ж тоді пишеш?
Чи хочеш просто пограти...
В мене тут серйозна тема була, вже все забула,
що там шифрувала з такими приколами.