|
    Прочтений: 0 Посещений: 98 Дата публикации: 10.10.2024 Арт терапевтична казка День народження. Ганна тупнула ніжкою: -ненавиджу! Тупнула іншою: -ненавиджу!!! Тупнула ще раз: -нена… Сльози потекли з її очей. Вона йшла в ранішніх сутінках, направляючись на роботу. Але Ця злість та розпач стосувалися на роботи. Сьогодні був день її народження. Який Ганна ненавиділи більш за все. Вона не знала, чого ця тема для неї така болюча. Але те, що цей день приносить одне розчарування — знала на 100 відсотків. Так, зайнята своїми думками, вона не помітила, як прямо перед нею переключився світлофор на червоний. Не помітила вона і машину, котра вилетіла із закутка. Помітила лише сліпуче світло фар і заплющила очі… -тук-тук, тук-тук, тук-тук … Вона зробила різкий вдох і сіла, нічого не тямлячи. Навколо все було біле. Та сліпуче. Немов вона розчинилася у тому світлі фар. Точно, фари. Машина. Там була машина… Вона почала метушитися, аж раптом -тихіше, тихіше, все добре!- пролунав мʼякий , теплий голос. Ганна обернулася, але нікого не побачила. -ти хто?- насторожилася вона,- ти що, Бог? Я не вірю у тебе! -називай мене як хочеш,- ані трошки не засмутився голос. -чого тобі треба?- розлютилася дівчина. -Мені? Це не те питання! Що потрібно ТОБІ? -Я…я не знаю,-остовпіла Ганна -даремно! Якась безглузда розмова! -поверни мене назад! -а воно тобі треба? -Знов збентежив голос.- проведи цей день зі мною, тут, все одно ти його ненавидиш! Навіщо повертатись? Ганна не мала що сказати. -ну, давай так, що тобі так неподобається? Чого ти так боїшся сьогодні? -я… я одна, - Ганна сказала правду. Ні, людей було багато навколо… але ж… істинних, її людей…кому вона потрібна! Кому цей день потрібен? А так , тільки пустота… Вона знов заплакала . -я чую все, що ти думаєш ! Знаєш ,чому? Бо я у середині тебе! І ні, ти ніколи не буваєш у пустоті! Там є ТИ! З тобою і я, твій внутрішній голос. Невже цього мало? Невже ми не заслуговуємо на чортове святкування?! Невже , не заслуговуємо на щастя?! Ганна плакала все гірше, від слів, котрі ховались десь усередині неї. Котрих вона боялась, цуралась… -чому тоді ми себе так наказуємо?-продовжив голос,- чому ми зробили так, що повинні бути наодинці в цей день? Чому повинні проводити його на роботі? Ні , люба! Так не піде! Сльози лилися, але якась рішучість та сила починала вибухати у грудях. Якесь натхнення, що ось ось відчиняться дуже старі, зарослі павутинням та заколочені цвяхами, двері. -зараз ми з тобою станемо! отряхнемось! І зробимо цей день таким, яким ми хочемо!! Повним емоціями, подіями, святом!! Пропоную почати с повітряних кульок, торта та шампанського! А хочеш ще секрет? Метелики летять на світло! Тож - сяй!!! І ніколи не будеш один! І двері , нарешті, відчинилися!! І Ганну здмухнудо цим світлим поривом, цією енергією, тим , що вона так давно ховала у собі та не дозволяла вирватися! Відкривши очі, вона знов побачила то світло фар, але в останню мить була знесена кимось у сторону. -дівчина, з вами все добре?- їй допомогли піднятись. -так!- ганна здивовано підняла очі до неба,- Так!!! СЬогодні мій другий день народження! І це- найчудовіша подія року! І вона не збрехала. Бо знала, що сьогодні влаштує собі такий день ,про який і мріяти не могла! Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Грусевич Дария - День народження
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |