|
    Прочтений: 0 Посещений: 3483 Дата публикации: 1.1.2006 В статтi описується точка зору автора на iснування мистецького, i не тiльки, свiту. Роздуми про важливiсть iснування мистецтва, наук та iнших сфер життя людини як iстоти. Стаття створена при пошуку сенсу мистецтва, частково мiстить вiдповiдi на вдалi, з творчого боку, та цiкавi точки зору iнших (дУже освiтчених, на вiдмiну вiд автора) людей. Самовираження -- уявне бажання, самоцiль -- уособлення цього бажання. Праця -- не самоцiль, а реалiзацiя її, тобто результатом працi (у випадку митця) буде мистецький твiр, де митець самовиразиться, як вже було сказано (!!). Бажання можуть бути моральнi, себто духовнi (уявно створенi),та фiзичнi, тобто тi, якi диктуються самою людською природою. Вiднесемо мистецтводо до духовних бажань. Не зайве запропонувати iдею, що синтез людським мозком уявних бажань може бути результатом пошуку гармонiї, рiвноваги в бажаннях як таких. Дивимось далi. Оскiльки мистецтво складають саме твори, то мистецтво як таке є результатом дiї уяви, i непреривно твориться деякими людьми - митцями. Тобто є суб*єктивним зображенням дечого (те, що мистецтво - це зображення дечого, можна читати в цiкавих книжках). Люди, якi споживають твори, природньо всотують створене (написане), а оскiльки написано суб*єктивне зображення явища чи предмету, то споживач природньо починає змiнювати своє суб*єктивне зображення явищ на те, яке було створене митцем. Свiт же для нас є сукупнiстю вражень, суб*єктивних уособлень предметiв та явищ. Тепер цiлком зрозумiло, що мiняти свiт - це побiчна дiя мистецтва. Твори змiнюють свiт кожної людини окремо. Змiнити свiт вдалось кожному митцю чи творцю фiлософсько-художньої прози, будь то Толстой, Русо, Шевченко чи Сартр. Все залежить вiд споживання - той, хто активно споживав твори Сартра, або Гiтлера (а саме: книгу, яка заборонена до друку на територiї України) жив у свiтi, який Вам здається жахливим. Митець самовиразився, дiйшов до уявної гармонiї, i через це самоствердився. Виникає уявлення, що бажання самоствердитись попередньосинтезоване або одне i теж iз бажанням самовизначитись. Скажемо, що бажання самоствердитись i є першоджерелом. То як до цього докотився майбутнiй митець? А як першомитець (першомитець - той, хто першим придумав лiтературу, для запитання це є просто уявний образ, адже таких митцiв могло бути сотнi, якi не знали одне про одного - сподiваюсь Ви не подумали нiчого, що в данiй розмовi є зайвим, взагалi зайвим)? (надалi роздуми зi статтi "спiвiснування") Iснування людини, як i будь-якої живої iстоти, може бути обмежене реалiзацiєю спадкового матерiалу (генетичного). Розвиток апарату, здатного до синтезу думок, (розвиток мозку) призвiв до видозмiни суперництва мiж людьми за їжу-воду, землю, можливiсть реалiзувати бажання вiдтворювання (так будь-яку цензуру пройде) вiд фiзичного до морального - не до поєдинку мiж двома джедаями на свiтлових мечах, та не до телебатичного бою мiж магами - а до реалiзацiї деяких нещодавно розвинених можливостей мозку. Почалась доiсторична показуха, з*явились першi PR-агенти та, що є важливим моментом у iсторiї свiту, українцi (як передумова - потужне розповсюдження свиней). Розпочалось змагання за новими правилами: бiльше не можна бити лежачого,- i ми стали людьми. Без подальших зволiкань, йдемо далi. Той, хто не був на даний час конкурентноздатним, створював щось нове - i вiн, або його нащадки ставали завдяки цьому кращими за супротивникiв. Так звикли розподiляти гуманiтарнi та точно-природничi знання - можливо це не найкраще озвучення, але вiрю, що Ви зрозумiли про що я. Та з накопиченням все бiльшої кiлькостi цих, вже культурних, надбань суспiльство ставало дедалi консервативнiшим. Це все гармонiйно поєднувалось з постiйно незадоволеним бажанням людини,- яке вже встигло органiзуватись на генетичному рiвнi - бажанням бути кращим, самоствердитись (поняття йдуть НЕ окремо, НЕ протиставляючи одне одного, а є поглядом з рiзних кутiв на одне i те саме явище). Таким чином дойшли до явища iснування дечого трансцендентного - его, в головi крутиться:"Фрейд, Фрейд, Фрейд...",- та я роблю над собою вольове зусилля i, як результат:"До бiса, до дупи, на ..." Теза: "Гiтлер, Сталiн, iншi. Зв*язок їх режимiв з мистецтвом" Тож, з плином часу, знання розширились. Вивчаючи лiтературу можна дiзнатись, що розвиток одного типу знань протиставлявся розвитку iншого, перiоди розвиткiв чергувались (наприклад: спочатку природничi, потiм гуманiтарно-фiлологiчнi, потiм знову точно-технiчнi, - та як же ж каряво я виразив це). Невеличкий лiричний вiдступ. Щойно сказане розумiється при вивченнi зарубiжної лiтератури. При вивченнi ж рiдної, ми дiзнаємось про чудову мелодiйнiсть мови, про тяжкi страждання народу за часiв формального та фактичного рабства, про тяжку долю матерiв та сестер, братiв та батькiв, хлiборобiв-плугарiв та сердешних Оксан, про знущання i кривду, якi претерпiв наш народ на дорозi до вимученої, вистражданої волi, про смертi мiльйонiв безневинних, про тугу i невимовний, безкiнечнiй плач. Гадаю, що в мене та багатьох iнших людей вже iмунiтет до цього, не буду казати чого, бо при моєму знаннi матiв цей текст не пройде будь-яку, навiдь саму проходиму, чисто формальну та майже не iснуючу цензуру. На мою думку люди, з точки зору iснування фiлологiї як науки (цiлого образу), дiляться на тих, хто переносить знання (такi люди є, для прикладу, водiями трейлерiв, якi все знають про товар, який везуть, можуть розповiсти вам його iсторiю вiд початку i до кiнця, який прийде до товару в майбутньому, але товар їм не те, що не потрiбен, а вони просто радiють з того, що мають честь його везти) та тих, хто володiє ними, може їх осмислити та доповнити. Вчителi, звичайно бувають рiзнi, але таких вчителiв з української лiтератури, якi б пiдпадали пiд другий (вторий, той, що йде за першим) тип людей я за своє життя не бачив. I знову продовжуємо. Таким чином, фiзика на чолi з хiмiєю вiдкрили небаченi ранiше, величезнi запаси енергiї, такi, що здатнi вбити цей свiт, або дати початок новому. I лiтература безперестанно крокує в свiй бiк. Вдивляється до копальнi душ. Дрiбна похибка - i Україна вiдома на весь свiт, територiї, де жили давнi слов*яни, тепер пустують. Пусте слово, кинуте в повiтря - i весь свiт готовий впасти на колiна, людина вмирає... "Мистецтво - самовираження", "мiняти свiт",- Ви хоч уявляєте, яку енергiю вивiльнюєте, уявляєте, що свiт готовий здригнутись вiд малого помаху пера "майстра, "митця"? Написано на теперiшнiй час художньої лiтератури достатньо. Чи не час вже осмислити написане, важливiсть його, значющiсть, вагу та цiль, мету? Вже були помилки, деякi Люди змогли їх виправити за всiх, i поки що не пiзно нам всiм виправити ситуацiю. Ви вже дорослi - не прикривайтесь "словесним поносом", бо через таку дiарею свiт може просто-напросто змити в унiтаз. Вiрю та вiдчуваю, що є люди, якi вже створюють "технiку безпеки", яка одного дня буде дуже потрiбною, i врятує нас. Та вважаю, що це необхiдно знати, просто для загального розвитку. Слiд вмiти думати, жити першоджерельними та чистими уявленнями, створеними в дитинствi, нiж впиватись свiтами, створеними майстрами слова i думки. Варто згадати про святкування першої рiчницi Помаранчевої революцiї: плачуться, мол так i так, погано все, от я там був/була, а тепер жалiю; або, так i так вони там такi поганi, i взагалi вiзмемо її в лапки, i нас в лапки; вони всi такi, а ми такi, кредит довiри, тралi-валi... Скiльки розумних, але безпiдставних слiв можут сказати люди, будучи такими безглуздими? Це ж витiвки їхньої уяви, може їм варто було взагалi мовчати тодi, рiк тому. Менi соромно, коли я розумiю, що був там з такими людьми. Як трiпотiло серце, коли з екранiв телевiзору звучали буремнi новини, коли вiдчував грiм непокори, коли Майдан зливався у єдиному спiвi, спiвали гiмн! Я хотiв iснувати лише заради цього. А тепер бiльша частина вважає, що для людини природньо помилятись. (Ха!) Згадується дискусiя: що важливiше лiтература, чи точнi науки? Вона ведеться вже давно, сторони друкуються в рiзних журналах, i менi згадуються такi реплiки: мол без нас не лiтали б у космос, як не було науки, а без нас i взагалi нiчого не було б, бо там бомби, i це лише ми, там, їх зтримуємо. Пiд великим питанням, що було ранiше: вiдкриття атомної бомби, чи експерименти над душею, свiдомiстю, i чи не вони взагалi привели до створення бомби як такої? Дещо iнша справа з музикою, театром, живописом. Люди можуть думати образами, вiдчувати музикою, хвилюватись театром, але для передачi iнформацiї, думок та чуттiв в побутi використовують мову. Чудовi та райдужнi картини, що малює мозок, людина трансформує у словесний ряд. I саме вiн є найстiйкiшим та найзрозумiлiшим для iнших людей - по ньому вони можуть вiдтворити тi чудовi картини для себе. Тому лiтература має бiльший та ширший вплив. Ми не вiдтворимо в уявi виразну гру акторiв, не вiдтворимо i точне, живе звучання музики - те, що навiює настрiй, має прямий шлях до душ. На томiсть, з дитинства людина привчається до передачi iнформацii - кодованого свiту - за допомогою мови, одне слово i навiдь чудова музика може бути понiвечина. Можна провести аналогiю мiж атомом - цеглиною матерiального свiту, та словами - цеглинами iнформацiйного, духовного свiту. Дивина: свiт твориться та кодується як атомами, так i словами. "Якийсь вiн двозначний!" Скiф Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
Скiф - Стаття №3 (вона слiдує за двома попереднiми, ха!.. по логiцi в мене вiдмiнно!, якi в свою чергу були передосновою для її написання)
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |