|
    Прочтений: 0 Посещений: 2142 Дата публикации: 10.1.2006 Олександр зустрiв свою мрiю зовсiм несподiвано для себе. Йому, закоренiлому холостяковi, вже начебто було все вiдомо i зовсiм не цiкаво i ось раптом... зайшла ВОНА. Що може вдiяти чоловiк проти жiночих чар? Не знаєте? Олександр теж не знав. Та навiть якби вiн мав собi щось на думцi, то не схотiв би пручатися. Тому що то була не просто дiвчина його мрiї - то була сама мрiя, що завiтала до нього в гостi. Якi були в неї очi, Олександр знав напевне: то були найдивовижнiшi очi в свiтi. Для нього вона була найстрункiша, найтендiтнiша i найчарiвнiша дiвчина у свiтi! На його власний подив, заради тiєї незнайомки Олександр мiг би зрадити навiть своїм застарiлим холостяцьким звичкам i принципам. Та що там тi принципи! Як тiльки вона з'являлася поруч, наш старий парубок знемагав вiд майже юнацької нiжностi i захоплення, його охоплював i заносив у невiдомi або напiвзабутi феєричнi далi шалений вихор мрiй i сподiвань. До того ж, люди казали, що в них з нею є щось спiльне... Але чогось-таки не вистачало. Чогось невловимого i незбагненного, того, що могло стати останнiм поштовхом до перевтiлення фантазiй у хоч якiсь-там реалiї. Чогось, проте, дуже важливого i суттєвого. Тим часом збiгали днi. Олександр щосили намагався привернути до себе увагу своєї обраницi, проте справи начебто зовсiм не рушали з мiсця. Так, вони часто розмовляли; так, iнколи вони разом навiть вирушали "на природу", проте основне було незмiнним, i Олександр вже розумiв, що саме. Неповторна i неприступна красуня не давала жодного приводу для ближчого знайомства; навiть бiльше - вона уникала будь-якої ситуацiї, яка могла б дати хоча б якийсь натяк на почуття або спонукати Олександра до спроб з'ясування ситуацiї. Мабуть, так воно хтозна-скiльки було б i далi, якби одного дня дверi не розчинилися б i на порозi кiмнати не з'явився б... Хто? Ви вже здогадалися? Ну, звичайно! Вiн зайшов у кiмнату - мiцний, гладенько поголений i одягнутий у сiрий костюм, впевнено i хитрувато дивлячись прямо у вiчi ще нiчого не пiдозрюючому Олександровi. Гiсть власне прийшов саме до прекрасної сусiдки Олександра, попросив трохи посидiти i зачекати на неї, i тут-таки почав приязну розмову. З перших слiв вiдвiдувача з'ясувалося, що вiн давнiй знайомий дiвчини, у них багато спiльних справ. Розмова була досить невимушеною, торкалася спiльних професiйних iнтересiв i вже майже захопила Олександра, коли раптом зайшла вона. Хлопець пiдняв голову i завмер, тому що в першу ж мить перехопив її погляд i зрозумiв усе. Той погляд був справжнiм, не тим холодним i вiдстороненим, яким вона завжди дивилася на нашого мрiйника, а живим, людським i по-справжньому жiночим... Пiдлога зрушила з мiсця пiд його ногами i попливла вгору: i гiсть, i та дiвчина були схожi так невловимо i дивно, як бувають схожi подружжя, що прожили разом не одне десятилiття... Олександр стояв на вулицi i порожнiм поглядом дивився на сiру i вогку далечiнь вулицi. Вiтер пiдхоплював старi пластиковi пакети i нiс їх бозна-куди, а Олександр дивився i вiдчував, що його душа така ж спустошена, як тi кульки, i вiтер ось-ось теж зiрве її i покотить-понесе разом з ними кудись у холодну безмовну далечiнь. Олександр стояв i безмовно плакав, а десь там, на днi його знесиленої свiдомостi, корчилася у передсмертних муках обпалена безжальним вогнем дiйсностi його божевiльна i безнадiйна мрiя. 2004 Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
msntrp - Його кохання
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |