Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 1790 Дата публикации: 26.3.2006
Мені тобі вже не сказати,
Як важко мрії забирати
Назад до скрині серця схову,
Листи писати і промови.
Життя прожить і зупиниться,
Посеред поля стать, як птиця,
Почать кричать й об землю биться,
А потім вмитись у водиці.
Життя прожити – мудрість мати
Й онукам правду розказати:
Дитинство, молодість, розлука
З коханими і довга мука.
Аж поки ти збагнеш: чи варто
Чекать його й кохати палко?
Чи справді він потрібен тобі?
Чи інший стане у пригоді?
Хто він такий наврятчи знаєш,
Але так пристрасно кохаєш
Ту мрію, мрію віковічну,
Блакитне небо те космічне –
Хто зруйнував всі твої грати,
Той, хто навчив тебе кохати.
Для кого здобуваєш славу
І носиш золоту оправу,
Щоб мати хист, щоб мати волю
Й знайти в житті єдину долю.
Ваше мнение: