|
    Прочтений: 0 Посещений: 2281 Дата публикации: 31.5.2006 Новий рiк став початком нового пекла. Його, як завжди, не було поруч. Вiн десь ходив, був зайнятий своïми справами, якi менi здавалися геть дрiбними попри моïє бажання вiдчути його тепло. Я була бiля нього спокiйним удавом, який тiльки й умiв, що плакати. Цей удав всерединi мене мiг видавити з себе лише одну суху фразу :”Коли ти ще прийдеш?”. Інодi я не чула вiдповiдi, бо ïï взагалi не було. Тодi поставлене питання здавалося безглуздим, i спокiйний удав потроху вкривався червоною фарбою. Загалом, менi й не потрiбно було тiєï вiдповiдi : я ладна була чекати його завжди. Була впевнена, що вiн теж сумує за мною, тому прийде вiдразу, як тiльки викроïть вiльну хвилинку. Я завжди чекала... І знала, вiн прийде, щоб хоч на мить побачити в моïх мокрих очах безмежну i невмирущу любов. А я все чекала. Та цього разу наша розлука була дуже довгою, я з надiєю виглядала ïï кiнця, а разом з ним i ласки, яка б зiгрiла моє серце. Його не було. Я не могла зрозумiти, що трапилося. Невже пiшов? Так, але не розлюбив, i забрала його не чужа жiнка, а та, що забравши людину навiки, руйнує життя ïï близьких. Тепер все змiнилось. Я втратила те, що було для мене найважливiшим у цьому життi. Навiть не хотiла розумiти, що бiльше нiколи не зможу повернути його нi для моєï мами, нi для сестри, нi для родичiв та близьких, нi для друзiв, а тим бiльше для себе. Тiльки сльози... Тепер все змiнилося. Тепер вже не вiн до мене, а я до нього. Пiдходжу так тихо, щоб не сполохати. А раптом спить? Та нi, вже давно мене чекає, вiдчуває мiй прихiд душею, яка десь далеко в небi. Але коли я приходжу, вона завжди озивається до мене нiжним щемом в моïй душi. Можливо, саме вiд цього на моïх очах виступають гiркi сльози i котяться на сиру землю бiля його теперiшньоï домiвки. Я навiдую його рiдко. Якби мала змогу, то поселилася б тут бiля нього. Картаю себе за те, що не можу приходити частiше. Напевно, i вiн таке вiдчував, коли ще ходив по цiй грiшнiй землi, тому й не сердиться. Вiн розумiє та чекає. Завжди чекає на мене. Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||
Тетяна Мамалига,студентка КиМУ - ---------------------
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |