Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 2291 Дата публикации: 14.12.2006
ВІН І ВОНА
I
Вона хотіла просто сонця,
а він хотів лише дощу.
Вона дивилась у віконця,
а він твердив їй:"Не впущу!.."
Вона любила так сміятись,
Вона хотіла так тепла,
і почала уже боятись,
того, що в серці берегла.
А Він сидів в своїй в\'язниці,
чекав дощу і сонце зневажав
Кружляли скрізь примари ниці,
хоч він цього і не бажав.
Вона взлетіла до небес,
до сонця, щастя, до тепла,
і пролилась сльоза дощем,
того, що в серці зберегла.
І Він почув цей дзвін дощу,
відкрив чимдуж свої віконця,
Він закричав:"Вернись!Прошу!
Хай зникне дощ!Я хочу сонця!"
II
В сірих стінах промінь світла...
Проникає обережно.
За вікном весна розквітла...
Він любив її безмежно.
Він зривав з небес зірки,
белькотів щось про кохання.
Результат - в серцях дірки,
Й марний час Його чекання.
В сірих стінах голос долі
істину Йому відкрив,
Він поглянув на ті зорі
і від вікна здійснив відрив...
Ваше мнение:
Не варто відриватись марно,
бо можна втратити усе.
Зламати шию об примари
і все, що у душі ще є.
2006-12-14 19:30:30Тигра
А мені дуже сподобалось! З душею написано! Завжди ці хлопці хочуть незрозуміло чого! одні- чогось неосяжного, а інші- практично нічого! Все одно потім розуміють свої помилки- рано чи пізно.