Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 2409 Дата публикации: 22.9.2004
продовження i закiнчення
7. хлiбина
бомжi засинають притискаючи до себе м'яку нiжну хлiбину чи до неї притискаючись бомжi вмирають стискаючи в дерев'янiючiй житнiй долонi жменьку землi з якої проросте нова гарна квiтка щоб радувати перехожих або зовсiм їх не переймати а хлiбина за нiч черствiє з неї виходить м'яка нiжна душа i поспiшає до раю дивитися вниз i радiти квiтцi разом з душами бомжiв або зовсiм нею не перейматись
8. королева
королева вiдкрила вiкно i птахи з клiток летiли в мiсто королева пританцьовувала пiд National Anthem i плакала пiд Morning Bell розмазуючи чорну фарбу по обличчу а ранок - радiсний вiн скалкою у оцi королева зачиняла вiкно i йшла до ванної захопивши з собою небезпечну бритву або мотузку з милом
9. значки
графiку по темнiй шкiрi рук малювати гелевою пастою: комiкс про життя i загибель у вуличнiй бiйцi (зовсiм випадково i по-дурному) (коли тобi було 8 рокiв) старшого з двоюрiднiх братiв сина вiд першого чоловiка тiтки старшої вiд мами на 15 рокiв старовiра по вiросповiданню дуже дуже дуже дивного хлопаки що все життя прожив у москвi лише одного разе пройшовши пiшки пiв україни аж до бiлої криницi десь на закарпаттi святого мiсця своєї вiри i лишивши тобi за рiк до смертi кiлька значкiв з символiкою житомира мабуть на згадку
10. вулиця
брав воду руками з колонки плескав на усмiхнене обличчя йшов далi вулицею авта невдоволено дрижали все намагаючись поцiлувати холодними устами новi магазини свiтилися зсередини а в години пiк було страшенно серце теж дрижало тепло тiльки вдоволено - бо двiчi в одну вулицю не увiйдеш одну шибку двiчi не розiб'єш а тi що сховалися вiд дощу в магазинах - вони так собi вони ще нiчого...
11. дерева
весiлля грає в державi дерев мiськi лiхтарi затягло павутинним серпанком свiтла вони жовто всмiхаються в нiч спостерiгши сонних горобцiв на сiрому бордюрi що казали i слухали казки про сивочубого козарлюгу-мiсяця зливаючись у сiростi своїй з бордюром ранок зажеврiє новим сонцем пробудить горобцiв весiлля стихне тiльки жебонiтимуть про щось своє дерева i гаснутимуть один по одному в самотинi лiхтарi сни ж залишаться висiти ледь бiлим туманом сни млоснi i солодкi густим липовим медом весiльнi
12. ангелики
для тих хто знає - промiнчики - малесенькi ангелики в новорiчних маскарадних шапочках оздоблених заячими вушками на бiлявих голiвках чiпляються за павутинки бабиного лiта понад асфальтом та калюжами на ньому понад дахами i озерами на них понад тими хто знає але йде собi не помiчаючи а думаючи про щось своє примiром про недофарбованi дверi гаража про невипранi простирадла про улюблених противних дiтей
13. газети
стукiт холодних пальцiв у шибку все одно що павуки по кутках комар колись було залетiв до кiмнати тепер самотньо сидить на стелi настiльки самотньо що на перший погляд видається продовженням стелi. живим i чорним за павуками i їх павутиною ще радянськi газети правда i ленiнським шляхом обв'язанi капрновими мотузками хтось спiває хрипко i нiжно хтось спiває про сардин у коробцi нiби про себе а з крану незакручено тече вода може їй просто так подобається - текти
14. чоловiк
березневий чоловiк iшов бо навiщо йому стояти дивлячись у непривiтне небо казати йому привiт посмiхаючись а за рогом старого будинку паслися такi ж рогатi кози навiщо вже їм було казати привiт росли дерева i дiти росло щастя або незадоволення а МР3-плеєр невтомно декламував Юрка Гудзя голосом Олега Левченка росли квiти з грудей покiйникiв i плакали пелюстками пiд ноги живим повiки мружились березневий чоловiк iшов i дорогою зустрiв Бога на скейтбордi а ще двох майже дорослих школярок
Nachtigall - мi100...
