Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 1953 Дата публикации: 29.3.2007
***
Прощавай!
Більше я тебе не побачу,
Не погляну в твій погляд ясний,
Не шукатиму слово гаряче,
Бо скажу, що ти вже не мій...
Я не знатиму, де ти і хто ти,
Не чекатиму ніжних листів,
Але я... я буду кохати,
Та скажу, що ти вже не мій...
Ти забудеш про мене поволі,
Не читатимеш в пісні сумній
Ти ім'я моє. Бо у долі
Є слова, що ти вже не мій...
Вже не стрінемось більш на стежині,
Не ховатиму очі свої
Я від тебе між листя ожини,
Бо я знаю, що ти вже не мій...
Твої очі – то біль в моїм серці,
Твої руки – то рана жива,
Що болить, як розбите відерце
Кришталеве об твої слова.
Вибач. Знову сльозою стікає
Біль життя по гарячих устах.
Я не плачу. Не плачу, бо знаю,
Що стежина до серця пуста.
Погляд мій вже в повітрі чигає,
Кроком тихим рушаю у гай,
У той гай, що між вечором знає,
Як сказала тобі: “Прощавай...”