Жанр: Лирика: Белый стих Прочтений: 0 Посещений: 2048 Дата публикации: 16.5.2007
незаймані сніги Кіліманджаро
лежать, чекають дотиків твоїх,
а ти блукаєш десь намарно,
шукаєш затінків чужих.
торкнись зіниць, розплющі очі
відчуй солодкий смак життя
за кожним днем чатують ночі
назад не має вороття.
хай буде сіль сльози солодка,
бо мід кохання вже розтав
Ти була всім, жила у серці довго
та час розлуки вже настав.
пекельні дзвони вже лунають
шматують душі і серця
яскраві зорі нас єднають
танком прощання, забуття.
Бувай!-моє едине Сонце,
відчуй мій біль, і крик душі
дощем проллюся на віконце
яке закрила Ти в мені.
Ваше мнение: