|
    Прочтений: 0 Посещений: 1939 Дата публикации: 25.7.2007 Один из первых Ніколи не чуеш голосу мого, Я лише тінь привиду твого... Німа Тінь в білому ходить, Свічку в руках повсякчас носить... Вогонь волає - ніхто не чує... Привид все знає, тому й сумує... Воскова маска присмерку свіччя Спада додолу - видно обличчя Порізане жахом твого існування. Ось що з людини робить кохання. Хто зрозуміє такі ось рядки, Чорного смутку холодні шматки? Як зрозумієш, може, колись Саму мене - в думках усміхнись. Хай смуток в\'яне, як зрізана квітка... ...Тіло хай впаде, душа нехай зникне. Ніколи не бачиш моїх очей... Чому боїшся осінніх ночей? Чому боїшся мене саму? Я ж наодинці з собою живу... жовтень 2003 Ваше мнение: Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
JustSo - Монолог
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |