|
    Прочтений: 0 Посещений: 2224 Дата публикации: 8.10.2007 паде дощ якось тихо і сумно, як звіря, заблукавше в пітьмі. я поводжусь не дуже розумно, заховавшись від нього на дні. я сиджу у авто, я не плачу, реагую на дотик і сміх. я забула тебе, я не бачу, в чому криється мій страшний гріх. ну а дощ все іде, не стихає- це вже осінь у місті моїм. захопила погоду й не знає, що робити з творінням оцим. намагається знищити літо, його вбити, втопити, змести. ми радіємо їй, немов діти, намагаємось радість нести. я іду по пожовклому листю, вже не чути мій сміх, я німа. намагаюсь наповнити змістом я життя, бо вже скоро зима... Ваше мнение:
Украинская Баннерная Сеть |
{v_xap_link1} {v_xap_link2}
{v_xap_link3} {v_xap_link4} |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Kaukana - Паде дощ
|
Все авторские права на произведения принадлежат их авторам и охраняются законом. Ответственность за содержание произведений несут их авторы. При воспроизведении материалов этого сайта ссылка на http://www.libra.kiev.ua/ обязательна. ©2003-2007 LineCore |
Администратор |