Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 2014 Дата публикации: 14.11.2007
Прощай, талане, вірний побратим,
Більш не поберемось пліч-о-пліч ми за славу.
Під натиском колись загинув й Рим,
Тебе і поготів ті варвари здолали.
Я був сокирою у ворогів,
Мучителем твого палаючого слова,
Шептав по-зрадницьки : „солодких снів”,
В той час як серце обливалось стиха кров’ю.
Вінець лавровий покладу до ніг,
Поставлю камінь незворушний на сторожі,
Та й хай проростає юнак-моріг
На насипі свіжесенькім покрай дороги.