Жанр: Лирика: Философская Прочтений: 0 Посещений: 1483 Дата публикации: 23.8.2008
Дитинство протікає швидко,немов річка,
Яка впадає у велике синє море.
Не встигла озирнутись мала дівчина,
А їй вже вісімнадцятий минуло.
Колись вона була маленька пташечка,
Яка боялась вилитіти із гнізда,
Бо не було ще пір"їв на крилятах тих,-
Могла загинути, не бачивши життя.
А так хотілося полинути у небо,
Відчути подих квітів у степу,
Побачити,як сонце гріє землю,
І роси зранку падають в траву.
Хотілося побачити країни,
Які знаходяться десь там - непоблизу.
Хотілося схопити ті проміння,
Що падали на дівчинку малу.
Хотілося...І снилося маленькій,
Що десь літає високо в краю,
Для неї світ відкритий, а серденько
Ще більш боліло від цього жалю.
Але життя ніколи не стоїть на місці
І кожен день воно кудись пливе,
Неначе човен, що не знає річки,
Можливо заблукає, а можливо - ні.
Ця дівчинка, що мріяла про зорі,
Про квіти у зеленому степу,
Так часто поглинається у мрії:
Так хочеться дитинство повернуть.
Вночі їй сниться та маленька пташка,
Якою так недавно, а була.
І чує: тепла мамина рубашка
Холодні руки, ноги зігріва.
І бачить, як маленька, у колисці,
Спить з усмішкою на вустах.
Дитинство проминуло,наче пісня,
Яку не зможемо ми більше проспівать.
Ваше мнение: