Жанр: Лирика: Любовная Прочтений: 0 Посещений: 1116 Дата публикации: 13.7.2009
Чекає мати на свого сина,
А поруч із нею чекає дружина.
Та тільки солдата немає вже з рік -
Пішов воювати він у чужий бік.
Вже й листя гаряче з дерев облітає;
Білесеньким снігом зима замітає;
Весна вже настала, трава проростає.
Немає ні сина, листа теж немає.
Похмурі обличчя, засмучені очі,
Грайливо блищать тільки сльози жіночі,
І б’ються в надії їх чуйні серця –
Чекають на свого героя-бійця…
…Зачісує сиве волосся дружина.
Вона вже з жінок залишилась єдина.
Та раптом виходить солдат із-за рогу.
Іде обережно – не бачить дорогу.
Старий та занедбаний, сивії скроні,
І пальців немає на правій долоні.
З полону той повернувся каліка.
Впізнала дружина свого чоловіка…